Грегерс Грам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грегерс Грам
Gregers Gram
Gregers Gram.jpg
Ім'я при народженні бук. Gregers Winther Wulfsberg Gram
Народження 15 грудня 1917(1917-12-15)[1]
Вестре Акер, Осло, Норвегія
Смерть 13 листопада 1944(1944-11-13)[1] (26 років)
Осло, Норвегія
вогнепальне поранення
Поховання Вестре Гравлюндd
Громадянство Flag of Norway.svg Норвегія
Партія Хейре
Член 1-а окрема норвезька ротаd і Oslogjengend
Звання Фенріх
Війни / битви Operation Mardoniusd і Operation Bundled
Нагороди
Воєнний Хрест (Велика Британія) Воїнська медаль (Велика Британія) Військовий хрест

Грегерс Вінтер Вульфсберг Грам (норв. Gregers Winther Wulfsberg Gram; 15 грудня 1917, Осло — 13 листопада 1944, там же) — один з лідерів норвезького Руху Опору проти німецької окупації Норвегії у роки Другої світової війни, другий лейтенант 1-ї окремої норвезької роти. Загинув у бою.[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 грудня 1917 року у Вестра Акері, районі Осло[3]. Син Гаральда Грама, магістрата Осло і депутата Парламенту Норвегії у 1928—1936 роках[4]. Названий на честь свого діда по батьківській лінії Грегерса Грама-старшого, прем'єр-міністра Норвегії у Стокгольмі і губернатора Гедмарку.

Грам поступив в університет Осло на факультет права, причому вступні іспити він здав не з першого разу[3].

Під час війни[ред. | ред. код]

Після вторгнення німецьких військ в Норвегію 9 квітня 1940 року Грегерс приєднався до опору і відправився в армію. В її складі він брав участь у декількох боях проти німецьких військ, після капітуляції став займатися поширенням антинімецьких листівок. У 1941 році він покинув Норвегію і прибув до Великої Британії[2], де був завербований Управлінням спеціальних операцій і пройшов курс підготовки як боєць 1-ї окремої норвезької роти Мартіна Лінге[5].

12 березня 1943 Грегерс Грам і його товариш по службі Макс Манус скинуті на парашутах над Норвегією, розпочавши реалізацію операції «Мардоній»[2]. Під час операції Манус захворів на пневмонію, і Грам взяв на себе всі зобов'язання по проведенню операції і надання медичної допомоги. 28 квітня стараннями Грама були затоплені два корабля, а третій сильно пошкоджений.[6]. Після завершення операції Манус і Грам повернулися до Великої Британії, де залишалися до жовтня.

Грам був нагороджений Воєнною медаллю за успішно проведену операцію «Мардоній», а влітку отримав норвезький Військовий хрест з мечем з рук короля Гокона VII. Нагородження відбулося в навчальному центрі Управління спеціальних операцій біля моста Неті (графство Інвернессшир, нині область Гайленд)[7]. На тій же церемонії свої Військові хрести з мечами отримали Йоахім Реннеберг та Єнс Антон Поулссон як учасники атаки на заводи з виробництва важкої води у Веморку[7]. На церемонії нагородження були присутні кронпринц Улаф, міністр оборони Оскар Торп і командувач збройними силами Норвегії Вільгельм фон Танген Ганстеен[7].

У жовтні 1943 року Грегерс Грам, Макс Манус, Ейнар Ювен і К. Ф. Віборг повернулися до Норвегії для проведення другої операції «Бандл» зі знищення німецьких кораблів[2]. Надалі Грам брав участь у складі саботажної групи «Загін Осло», відомою Гуннаром Сенстебю, в ряді інших диверсій[8]. Також Грам займався «чорною» пропагандою, поширюючи серед німців провокаційні листівки[2]. У ході однієї з диверсій Сенстебю і Грам зруйнували склад з німецькими документами про зайнятість норвезького населення, а потім атакували нафтову вишку[6].

13 листопада 1944 Грам був убитий в перестрілці в кафе в районі Грюнерлекки в Осло[2]: фальшиві німецькі дезертири відкрили вогонь по Граму і його товаришеві по службі Едварду Таллаксену (Таллаксен наклав на себе руки через 16 днів)[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Norsk biografisk leksikonKunnskapsforlaget.
  2. а б в г д е Kraglund, Ivar (1995). «Gram, Gregers». У Hans Fredrik Dahl (no). Norsk krigsleksikon 1940-45. Oslo: Cappelen. pp. 138. ISBN 82-02-14138-9. Архів оригіналу за 2009-04-20. https://web.archive.org/web/20090420173411/http://mediabase1.uib.no/krigslex/g/g2.html#gram-gregers. Процитовано 2008-12-20. 
  3. а б в Alkärr, Thomas (28 November 2008). Gregers Gram (Norwegian). NRK Gull. Процитовано 21 December 2008. 
  4. Moland, Arnfinn (1995). «Gram, Harald». У Hans Fredrik Dahl (no). Norsk krigsleksikon 1940-45. Oslo: Cappelen. ISBN 82-02-14138-9. Архів оригіналу за 2009-04-20. https://web.archive.org/web/20090420173411/http://mediabase1.uib.no/krigslex/g/g2.html#gram-harald. Процитовано 2008-12-21. 
  5. Nøkleby, Berit (1995). «Kompani Linge». У Hans Fredrik Dahl (no). Norsk krigsleksikon 1940-45. Oslo: Cappelen. pp. 221. ISBN 82-02 -14138-9. Архів оригіналу за 2011 -08-11. https://web.archive.org/web/20110811004631/http://mediabase1.uib.no/krigslex/k/k3.html#kompani-linge. Процитовано 2008-12-20. 
  6. а б Recommendations for Honours and Awards (Army) -Image details-Gram, Gregers (fee required to view full pdf of original recommendations). DocumentsOnline. The National Archives. Процитовано 2008-12-22. 
  7. а б в Manus, Max (1995). Mitt liv (no). Oslo: Damm. с. 176–177. ISBN 82-04-09571-6. 
  8. Borgersrud, Lars (1995). «Oslogjengen». У Hans Fredrik Dahl (no). Norsk krigsleksikon 1940-45. Oslo: Cappelen. pp. 319. ISBN 82-02-14138-9. Архів оригіналу за 2010-01-05. https://web.archive.org/web/20100105235217/http://mediabase1.uib.no/krigslex/o/o2.html#oslogjengen. Процитовано 2008-12-20.