Грегорі Ваньє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гре́горі Ваньє́ (фр. Gregory Wannier; 30 грудня 1911 — 21 жовтня 1983) — швейцарський фізик-теоретик. 1935 року отримав ступінь доктора математичної фізики в Базельському університеті. У 1935–1936 роках працював у Женевському університеті, в 1936–1937 роках — Прінстонському, 1938–1939 роках — Брістольському, 1939–1941 роках — Техаському, в 1941–1946 роках — в університеті Айови, в 1949–1960 роках — у «Bell Labs». З 1960 року — професор університету Орегону.

Роботи Ваньє присвячені теорії твердого тіла, магнетизму, статистичної механіки, розрядів у газах, електронної фізики. Він осліджував молекулярні і кристалічні структури, локалізацію електронів у твердому тілі, фазові переходи. У 1937 році незалежно від Невіла Мотта розвинув уявлення про зв'язані стани електронів із зони провідності і дірки з валентної зони (екситон Ваньє-Мотта). Заклав основи теорії екситонів. У теорії магнетизму ввів (1937) ортогональні функції (функції Ваньє) і запропонував метод дослідження зонної структури твердих тіл на основі цих функцій.

Посилання[ред.ред. код]

http://persons-info.com/index.php?pid=57735