Грегор Розумовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Розумовський.
Грегор Розумовський
нім. Gregor Razumovsky von Wigstein
Грегор Розумовський
Грегор Розумовський
Грегор Розумовський
Прапор
Прапор
 Голова роду Розумовських
з 26 липня 2002
Попередник: Андреас Розумовський
 
Народження: 3 березня 1965(1965-03-03) (59 років)
м. Гіссен, Гессен, ФРН
Країна: Австрія
Освіта: Гіссенський університет
Рід: Розумовські
Батько: Андреас Розумовський
Мати: Доротея Розумовська
Шлюб: Елізабет фон Фоґлар-Дайнгардштайн (1992—2017)[1]
Діти: Анна (1995)
Ксенія та Леоні (1997)
Софія (2000)[2]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ґреґор Розумовський, також Григорій Розумовський (нім. Gregor Razumovsky von Wigstein; нар. 3 березня 1965, м. Гіссен, ФРН) — австрійський історик, політичний, громадський та культурний діяч українського походження, граф. Президент Клубу європейського розуміння та спілкування у Відні (2020)[2], почесний член Галицького музичного товариства (2020)[3].

Голова роду Розумовських (від 26 липня 2002)[4][5]. Прямий нащадок гетьмана Кирила Розумовського[6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Ґреґор Розумовський народився 3 березня 1965 року в місті Гіссені (ФРН) в сім'ї графа Андреаса Розумовського (1929–2002) і графині Доротеї Розумовської, принцеси Зольмс-Гогензольмс-Ліх (1935–2014)[7][8][2].

У 1985—1987 роках служив у Збройних Силах ФРН[2].

У 1991 році вперше відвідав Україну[7]. Тоді він став учасником акцій Народного руху України на Хрещатику та познайомився з В'ячеславом Чорноволом та Левком Лук'яненком[9]. Відтоді регулярно приїжджає до Києва та Батурина[7]. У 2018 році подарував музею в Батурині оригінал універсалу гетьмана Кирила Розумовського 1763 року із родинної колекції[10].

У 1995 році закінчив Гіссенський університет, де вивчав середньовічну історію, філософію, історію Східної Європи. Працював в Центральній та Південно-Східній Європі (1995—2000), зокрема в Інституті Дунайського регіону та Центральної Європи (1998—2000, IDM); прессекретарем театру в Санкт-Пельтені (2001), кореспондентом відділу інформації про розширення Генерального директорату з питань розширення Європейського Союзу в Австрії (2001—2006)[7][11][2][8][7].

У 2019 році виступив експертом та одним із героїв фільму Акіма Галімова «Скарби нації» з циклу «Україна. Повернення своєї історії»[12].

У 2020 році на основі Європейського інституту сприяння демократії (1999) і Товариства мистецтва і культури Розумовського (2002) заснував Клуб європейського розуміння та спілкування[13].

З кінця 1980-х років активно захищає і просуває українські інтереси у західноєвропейських суспільно-політичних колах[11][5]. Спеціаліст з протидії пропаганді та дезінформації, працював у міжнародних політичних інформаційних кампаніях та вважається одним із провідних аналітиків в галузі комунікацій та інформаційних потоків у німецькомовних країнах ЄС[12]. Ініціатор створення інтернет-проєкт проти російської пропаганди «Реальність кусається» (англ. The Reality Bites Iniative)[11].

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року, Ґреґор Розумовський став фундатором, співавтором та ведучим ютуб проєкту «Power of Reason» для боротьби з російськими фейками[12][14].

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
16. Граф Лев Григорович Розумовський
 
 
 
 
 
 
 
8. Граф Камілл Львович Розумовський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
17. Роза фон Левенштерн
 
 
 
 
 
 
 
4. Граф Андреас Кимилович Розумовський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
18. Едуард Віннер фон Вельтен
 
 
 
 
 
 
 
9. Марія Віннер фон Вельтен
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
19. Генрієтта Ґольдшмідт
 
 
 
 
 
 
 
2. Граф Андреас Андрійович Розумовський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
20. Микола Петрович Вітгенштейн
 
 
 
 
 
 
 
10. Микола Сайн-Вітгенштейн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
21. Марія Василівна Михайлова
 
 
 
 
 
 
 
5. Катаріна фон Сайн-Вітгенштейн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Марія Павлівна Субова
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Граф Грегор Розумовський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
24. Герман Адольф Зольмс-Гогенсолмс-Ліх
 
 
 
 
 
 
 
12. Рейнхард Людвіг Зольмс-Гогенсолмс-Ліх
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
25. Агнес Штольберг-Вернігероде
 
 
 
 
 
 
 
6. Герман Зольмс-Гогенсолмс-Ліх
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
26. Отто Карл Костянтин Зольмс-Зонненвальде
 
 
 
 
 
 
 
13. Марка Клара Роза Зольмс-Зонненвальде-Пауч
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
27. Елен Зольмс-Барут
 
 
 
 
 
 
 
3. Принцеса Доротея Зольмс-Гогенсолмс-Ліх
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
28. Георг фон Вертерн-Байхлінген
 
 
 
 
 
 
 
14. Георг Генріх фон Вертерн-Байхлінген
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Гертруда фон Вертерн-Байхлінген
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
30. Костянтин Штольберг-Верніґероде
 
 
 
 
 
 
 
15. Анна Елізабет Штольберг-Вернігероде
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
31. Елізабет Штольберг-Верніґероде
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Elisabeth von Foglar-Deinhardstein g. 24 Gouere 1965 - Taolenn an diskennidi. Rodovid. Архів оригіналу за 13 лютого 2023. Процитовано 13 лютого 2023.
  2. ↑ а б в г д Gregor Razumovsky. Club for European Understanding and Communication — Vienna. Архів оригіналу за 13 лютого 2023. Процитовано 13 лютого 2023.
  3. ↑ Галицьке музичне товариство налагоджує зв’язки з Віднем. galinfo. 7 березня 2020. Процитовано 13 лютого 2023.
  4. ↑ Андреас Камилло Разумовский фон Вигштейн g. 15 Du 1929 a. a. 26 Gouere 2002. Rodovid. Процитовано 13 лютого 2023.
  5. ↑ а б Катерина Самченко, Григорій Туршуков (20 серпня 2021). Грегор Розумовський: Серце України — це свобода. Україна молода. Процитовано 13 лютого 2023.
  6. ↑ Василь Короткий (18 червня 2019). Грегор Розумовський, нащадок Кирила Розумовського. Укрінформ. Процитовано 13 лютого 2023.
  7. ↑ а б в г д Граф Грегор Розумовський: «Колективна ідентичність нашої сім'ї — українська». Україна молода. 11 березня 2020. Процитовано 13 лютого 2023.
  8. ↑ а б Світлана Потапенко (23 червня 2021). Болячки, делікатеси й борги останнього гетьмана. Локальна історія. Процитовано 13 лютого 2023.
  9. ↑ Чим живе прямий нащадок гетьмана Кирила Розумовського на YouTube // Сніданок з 1+1. — 2019. — 16 січня.
  10. ↑ Україну відвідав нащадок останнього запорізького гетьмана. Gazeta.ua. 7 травня 2018. Процитовано 13 лютого 2023.
  11. ↑ а б в Катерина Гончарова (20 жовтня 2020). Грегор Розумовський: Європа не допустить, щоб війна в Україні затягнулася надовго. РБК-Україна. Процитовано 13 лютого 2023.
  12. ↑ а б в «1+1» запускає англомовний проєкт для боротьби з російською дезінформацією. Детектор медіа. 25 жовтня 2022. Процитовано 13 лютого 2023.
  13. ↑ About our past. Club for European Understanding and Communication — Vienna. Архів оригіналу за 13 лютого 2023. Процитовано 13 лютого 2023.
  14. ↑ Світова війна з російською пропагандою! 1+1 запускає новий англомовний проєкт на YouTube // Телеканал 1+1. — 2022. — 30 жовтня.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Скарби нації. Україна. Повернення своєї історії — Фільм третій на YouTube // Телеканал 1+1. — 2019. — 19 січня.
До України завітав нащадок останнього гетьмана Кирила Розумовського на YouTube // ТСН. — 2018. — 5 травня.
Чим живе прямий нащадок гетьмана Кирила Розумовського на YouTube // Сніданок з 1+1. — 2019. — 16 січня.
Катерина Осадча зустріла нащадка Кирила Розумовського у Відні на YouTube // Світське життя. — 2020. — 23 лютого.
Що ховає нащадок останнього гетьмана України? Реальна історія з Акімом Галімовим на YouTube // Реальна історія. — 2024. — 30 березня.
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грегор_Розумовський&oldid=42232752