Ґренландський льодовиковий щит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 76°42′ пн. ш. 41°12′ зх. д. / 76.7° пн. ш. 41.2° зх. д. / 76.7; -41.2

Мапа Ґренландії з глибинами льодовикового покриву (англ.)
Мапа Ґренландії без льодовикового покриву

Ґренландський льодовиковий щит (ґренл. Sermersuaq) — льодовиковий щит площею 1,71 млн км², що покриває приблизно 80% поверхні Гренландії. Це другий за величиною льодовиковий щит у світі, після антарктичного. Льодовиковий щит простягнувся на 2400 км з півночі на південь, найбільша ширина (1100 км) на широті 77° N, північний край. Середня висота льоду 2135 м[1] товщина, як правило, більш ніж 2 км і 3207 м в найвищому місці. Льодовиковий щит не єдиний льодовик острова — на узбережжі знаходяться ізольовані льодовики і малі льодовикові шапки, що охоплюють 76-100 тис. км² по периметру.

Поверхня[ред.ред. код]

Поверхня льоду найвище здіймається двома куполами і пасмом між ними, що простягається з півночі на південь, в центральній частині острова. Південний купол досягає майже 3000 м на широтах 63°-65°, північний — досягає близько 3290 м на широті близько 72°. Пасмо та куполи зміщені на схід від центральної осьової лінії Гренландії. Льодовиковий щит не досягає моря на значній частині узбережжя, через що не утворюються великі шельфові льодовики. Вивідні льодовики через гірські долини скидають лід в океан, утворюючи численні айсберги. Найвідомішим з вивідних льодовиків — Якобшавн (ґренл. Sermeq Kujalleq), швидкість від 20 до 22 м на добу.

Історія[ред.ред. код]

Вважається, що Гренландський льодовиковий щит утворився наприкінці пліоцену та початку раннього плейстоцену через злиття льодовиків і льодовикових шапок. Льодовиковий щит не мав розвитку взагалі до кінця пліоцену, але, розвивався вельми швидко під час першого континентального заледеніння. Найдавніший лід Гренландії має вік 110 000 років[2].

Через тиск мас льоду центральна частина Гренландії зазнала гляціоізостазію; якщо крига стане, Гренландія, швидше за все, виглядатиме як архіпелаг, принаймні до ізостазії що здійме земну поверхню над рівнем моря, в черговий раз.

Клімат[ред.ред. код]

Температура на поверхні льодовика, як правило, істотно нижче, ніж в інших місцях в Гренландії. Найнижча середньорічна температура близько −31° C, на північно-центральній частині бані на півночі, на півдні температура на вершині куполу близько −20° C. В зимовий період, крижаний покрив набуває блакитно-зеленого кольору. Влітку верхній шар льоду тане залишаючи бульбашки повітря в кризі, через що виглядає білим.

Льодовиковий щит, що складається з шарів стислого снігу більш ніж 100 000 років, містить в своїй кризі сьогодні найцінніші записи минулих кліматичних умов. Вчені, використовують крижані керн и для отримання інформації про температуру, рівень Світового океану, опади, хімічний і газовий склад нижніх шарів атмосфери, виверження вулканів, сонячну мінливість, продуктивність поверхні моря, межі поширення пустель, лісові пожежі минулих епох. Різноманітність кліматичної інформації в льодовикових кернах більша за будь-яку в інших природних записах кліматичних змін, на кшталт річних кілець дерев або осадових шарів.

Деякі вчені пророкують, що зміна клімату може призвести до танення крижаного покриву, менш ніж за кілька сотень років, або й раніше[3]. Якщо всі 2,85 млн км³ льоду розтануть, це призведе до глобального підвищення рівня моря на 7,2 м[4][5]. Гренландські льодовики забезпечують 17% від 3 мм щорічного підвищення рівня моря[6]. У період 1996–2006 років швидкість танення льодовиків зросла з 50 до 150 км³/рік[6]. Льодовик Кангерлуссуак (Kangerdlussuaq) на сході прискорився за 17 років у 3 рази[7], а льодовик Петермана (Petermann Brae) на півночі за 5 років збільшив швидкість, з якою він поставляє лід в океан, удвічі[5]. Прискорення руху льодовиків пов'язують із зростанням температури повітря, через що до ложа льодовиків може надходити більше рідкої води, яка грає роль змащувача. Відзначається також нестійкість багатьох гренландських льодовиків — варто незначно порушити їх рівновагу, і вони починають швидко руйнуватись[5].

Дослідження[ред.ред. код]

Багатовікові льоди Гренландського щита цікавлять науковців. У 1930 році експедицією під керівництвом Альфреда Вегенера була заснована полярна станція Айсмітте, де на висоті близько 3000 м були проведені метеорологічні і гляціологічні дослідження. У 1952–1954 роках на льодовику діяла британська станція Норт-Айс. У 1960-х роках американськими військовими впроваджувався проект «Крижаний черв». В 1990-ті роки в рамках проекту «Greenland ice core project» була пробурена свердловина глибиною 3028 м до підмурі'я льодовикового щита[8].

Крижаний покрив Гренландії особливо вразливий до зміни клімату. Гренландський льодовиковий щит пережив рекорд танення в останні роки і, ймовірно, вносить істотний внесок у підвищенні рівня моря, а також у можливу зміну циркуляції океану в майбутньому. Площа тієї частини щита, яка зазнає танення, у період 1976–2002 років збільшилася на 16%. Область танення в 2002 році побила всі попередні рекорди[9]. Число льодовикових землетрусів на льодовику Гельгейм і на льодовиках на північному заході Гренландії істотно зросла в період між 1993 і 2005 роками[10]. Згідно з даними 2006 року, Гренландський льодовиковий щит тане зі швидкістю близько 239 км³/рік. Пізніші дослідження, засновані на переробці та поліпшенні даних в період між 2003 і 2008 роками, подають 195 км³/рік[11]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (англ.) Encyclopaedia Britannica. 1999 Multimedia edition.
  2. (англ.) Meese, D. A., A. J. Gow, R. B. Alley, G. A. Zielinski, P. M. Grootes, M. Ram, K. C. Taylor, P. A. Mayewski, J. F. Bolzan (1997) The Greenland Ice Sheet Project 2 depth-age scale: Methods and results. Journal of Geophysical Research. C. Oceans. 102(C12):26,411-26,423. DOI: 10.1029/97JC00269
  3. (англ.) Pete Spotts Greenland's ice sheet: Climate change outlook gets a little more dire // The Christian Science Monitor, від 13 березня 2012 року.
  4. (англ.) Climate Change 2001: The Scientific Basis. Contribution of Working Group I to the Third Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC) [Houghton, J.T.,Y. Ding, D.J. Griggs, M. Noguer, P.J. van der Linden, X. Dai, K. Maskell, and C.A. Johnson (eds.)]. Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom and New York, NY, USA, 881pp.
  5. а б в (рос.) Потери гренландских ледников выросли за 9 лет в три раза. — «Элементы», 18 лютого 2006 року.
  6. а б (англ.) Khamsi Roxanne Greenland's glaciers are speeding to the ocean — New Scientist, 17 лютого 2006 року. DOI: 10.1126/science.1121381
  7. (рос.) Гренландский ледник ускоряет ход. — «Элементы», 14 серпня 2005 року.
  8. (англ.) The GRIP Ice Coring Effort
  9. (англ.) Impacts of a Warming Arctic: Arctic Climate Impact Assessment, Cambridge University Press, 2004.
  10. (англ.) «Glacial Earthquakes Point to Rising Temperatures in Greenland». Earth Observatory at Columbia University, 23 березня 2006 року.
  11. (англ.) «An Accurate Picture Of Ice Loss In Greenland». ScienceDaily, 10 жовтня 2008 року.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]