Гречуха Михайло Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Сергійович Гречуха
Михайло Сергійович Гречуха
1-й секретар Житомирського обкому КП(б)У
1938 — 1939
Прапор
2-й Голова Президії ВР УРСР
28 липня 1939 — 18 січня 1954
Попередник: Корнієць Леонід Романович
Спадкоємець: Коротченко Дем'ян Сергійович
 
Партія: КПРС
Освіта: Харківський автодорожний інститут
Народження: 6 (19) вересня 1902(1902-09-19)
Мошни
Смерть: 15 травня 1976(1976-05-15) (73 роки)
Київ
Похований: Байкове кладовище
Автограф: Mykhailo Hrechukha Signature 1944.png
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницкого I ступеня

Гречу́ха Миха́йло Сергі́йович (6 (19) вересня 1902(19020919), село Мошни Київської губернії, тепер Черкаського району Черкаської області — 15 травня 1976, Київ) — український радянський партійний і державний діяч, керівник Верховної Ради УРСР. Член ЦК КПУ в 1938 — 1961 р. Кандидат в члени ЦК КПРС в 1956 — 1961 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в липні 1939 — травні 1961 р. Депутат Верховної Ради УРСР 1-5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 1-5-го скликань.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 6 (19 вересня) 1902 року в селі Мошнах Черкаського повіту Київської губернії (нині Черкаського району Черкаської області) у родині селянина-бідняка. Навчався у сільській школі, працював у поміщицькій економії. З вересня 1916 року — чорнороб Черкаського цукрового заводу Київської губернії, у квітні 1917– лютому 1922 року — робітник-будівельник, каменяр Маловисківського цукрового заводу Єлисаветградського повіту.

У комсомолі — з 1922 року, секретар комсомольської ланки в Мошнах. Один із активних учасників створення Комітетів незаможних селян в українських селах. У березні 1922 – лютому 1925 року — політичний інспектор Мошенського (Мошнівського) райвиконкому, голова Мошенського районного комітету незаможних селян. У лютому 1925 – березні 1927 року — голова Мошенської районної ради професійних спілок Черкаського округу.

Член ВКП(б) з липня 1926 року.

У березні 1927 – вересні 1929 року — секретар Мошенського районного виконавчого комітету Шевченківського округу. У вересні 1929 – серпні 1930 року — інструктор, завідувач Організаційно-інструкторського відділу Шевченківського окружного виконавчого комітету в місті Черкасах.

У серпні 1930 – лютому 1931 року — голова Стеблівського районного виконавчого комітету Шевченківського округу.

З лютого 1931 року працював начальником планового сектору «Укршляхбудтресту» в Харкові. У лютому 1932– вересні 1936 навчався в Харківському автодорожньому інституті. У вересні 1936– січні 1938 року працював інженером-механіком в Управлінні Південної залізниці. У січні-травні 1938 році — виконувач обов'язків секретаря виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих.

У травні-грудні 1938 році — 2-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У, у грудні 1938– липні 1939 роках — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У, член ЦК КП(б)У.

Від 27 липня 1939 року до 15 січня 1954 року — голова Президії Верховної Ради УРСР. Від липня 1939 року до травня 1961 року — член Політбюро (від 1953 року — Президії) ЦК КП(б)У. Під час німецько-радянської війни був головою Республіканського комітету допомоги пораненим і хворим воїнам. У 1950 році пропонував Сталіну перейменувати Херсон в Сталінодніпровськ.

15 січня 19541959 роках — 1-й заступник, у 19591961 роках — заступник Голови Ради Міністрів УРСР. У 19621966 роках — радник при Раді Міністрів УРСР.

Від 1966 року — персональний пенсіонер у місті Києві.

Могила Михайла Гречухи на Байковому кладовищі

Жив у Києві. Помер у Києві 15 травня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 7).

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького 1-го ступеня, медалями.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]