Гривастий вовк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гривастий вовк
Період існування: 0.1–0 млн р. т.
пізній плейстоценнаш час
Maned wolf-aguara guazu.jpeg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Підродина: Caninae
Триба: Canini
Рід: Chrysocyon
C. H. Smith, 1839
Вид:
C. brachyurus
Біноміальна назва
Chrysocyon brachyurus
Maned Wolf range.png
Ареал виду Chrysocyon brachyurus

Гривастий вовк[1] (Chrysocyon brachyurus) — хижий ссавець із родини псових (Canidae). Населяє луки та чагарникові площі центральної частини Латинської Америки. Діапазон поширення займає приблизно 5 млн км²[2]. Країни поширення: Аргентина, Болівія, Бразилія, Парагвай, Перу. Чисельність гривастого вовка було приблизно оцінена в 2005. Загальна популяція: ~ 23600 тварин, у тому числі 21746 в Бразилії, 880 — в Аргентині і 660 — в Парагваї. У Болівії, навряд чи проживає більше 1000 тварин[3].

Морфологія[ред. | ред. код]

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 950—1320 мм, хвіст: 280—490 мм, висота в плечах: 740—900 мм, вага: 20—26 кг.

Опис. Загальне забарвлення жовто-червоне. Волосся вздовж задньої частини шиї і посередині спини особливо довге й може бути темного кольору. Мордочка та нижні частини ніг також темні, майже чорні. Горло і розпушений кінець хвоста можуть бути білими. Шерсть досить довга, трохи м'якша, ніж у пса. Є еректильна грива на шиї і верхній частині плечей. Вуха великі та прямі, череп подовжений, зіниці очей круглі[4].

Поведінка[ред. | ред. код]

В основному нічний і сутінковий. Було висловлено припущення, що помітно довгі ноги є адаптацією до швидкого бігу або для руху через болота, але дійсна функція, ймовірно — дозволяти бачити над високою травою. Chrysocyon не особливо швидкі і в цілому він підкрадається і накидається, як лисиця. Його всеїдний раціон включає гризунів, інших дрібних ссавців, птахів, рептилій, комах, їсть банани, гуаву та іншу рослину з роду паслін Solanum lycocarpum. Останнє, мабуть, допомагає гривастим вовкам позбавлятися від круглого черв'яка свайнік-велетень (Dioctophyme renale), який паразитує в нирках. Їсть також коріння й бульби різних рослин. Принагідно гривастий вовк нападає на свійську птицю; зрідка може понести новонароджене ягня або порося. На людей гривасті вовки не нападають. Вид моногамний, пов'язана пара захищає територію в середньому 27 км², однак, більшість діяльності виконується поодинці. Бранці іноді можуть бути разом без видимої боротьби, хоча, як правило, в початковий період ведуться бойові дії й потім створюється ієрархічне домінування[4].

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Пологи в неволі відбувалися в липні й серпні в Південній Америці і в січні та лютому в Північній півкулі. Вагітність триває 62—66 днів, народжується два—чотири малюка. Новонароджені важать близько 350 грамів, очі відкриваються через 8 або 9 днів, деяку виплюнуту їжу молодь приймає на 4 тижні, відлучення від молока відбувається з 15 тижня. Одна особина у неволі жила 15 років і 8 місяців[4].

Цуценя гривастого вовка

Генетика[ред. | ред. код]

Диплоїдне число, 2n=38 хромосом, фундаментальне число, FN=110. Каріотип охоплює 36 метацентричних і субметацентричних і 38 аутоцентричних аутосом. X-хромосома не була ідентифікована[2].

Філогенетичні дослідження показали, що сестринським до роду Chrysocyon є рід Dusicyon

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Найсерйознішу загрозу для гривастого вовка представляє різке скорочення місць проживання, особливо у зв'язку з перетворенням їх на сільськогосподарські угіддя. Іншими загрозами є фрагментація місць проживання, що спричинює до ізоляції субпопуляцій, автомобільні дороги, так як водії часто не дотримуються режиму швидкості. Проживаючи близько до міста гривасті вовки часто мають проблеми з домашніми собаками. Ці собаки можуть переслідувати і вбити гривастого вовка, а також може бути серйозним джерелом захворювання і конкурувати за їжу. Охороняються законом у багатьох частинах ареалу, але виконання закону часто є проблематичним. Зустрічається в багатьох охоронних районах в Аргентині, Болівії, Бразилії, Парагваю й, можливо, Перу[3].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Українська Радянська Енциклопедія: гривастий вовк
  2. а б J. M. Dietz Chrysocyon brachyurus / Mammalian Species No. 234, 1985, P. 1–4
  3. а б Вебсайт МСОП
  4. а б в Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, P. 108, 109

Заморока, А. (2013). Фолклендський вовк: історія виникнення і вимирання. Станіславівський Натураліст. Процитовано 22.08.2018.