Гривда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гривда
52°49′53″ пн. ш. 25°31′35″ сх. д. / 52.83139519002777718° пн. ш. 25.52639008002777743° сх. д. / 52.83139519002777718; 25.52639008002777743
Витік у селі Кошлавічи Слонімського району
• координати 53°02′11″ пн. ш. 25°02′36″ сх. д. / 53.03651200002777699° пн. ш. 25.043374000028° сх. д. / 53.03651200002777699; 25.043374000028
Гирло Щари
• координати 52°49′53″ пн. ш. 25°31′35″ сх. д. / 52.83139518742277829° пн. ш. 25.52639007571177743° сх. д. / 52.83139518742277829; 25.52639007571177743
Похил, м/км 0,5 м/км
Басейн Балтійського моря
Країни: Білорусь Білорусь
Регіон Гродненська область
Берестейська обл.
Довжина 85 км
Площа басейну: 1330 км²
Середньорічний стік 5,8 м³/с
Притоки: Шевалевщина, Гнийнянка (права)
Булла, Булянка, Руднянка (ліві)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Гривда (біл. Грыўда) — річка в Білорусі, у Слонімському й Івацевицькому районах Гродненської й Берестейської областей. Ліва притока Щари (басейн Балтійського моря).

Назва[ред. | ред. код]

Опис[ред. | ред. код]

Довжина річки 85 км, похил річки — 0,5 м/км, середньорічна витрата води у гирлі — 5,8 м/км, площа басейну водозбору 1330км². Формується притоками, водоймами та багатьма безіменними струмками.

Розташування[ред. | ред. код]

Бере початок у селі Кошлавічи Слонімського району. Спочатку тече переважно на південний схід через село Гривду і у Івацевічах повертає на північний схід. На пінічно-східній околиці Вішневки впадає у річку Щару, ліву притоку Німану.

Притоки: Шевалевщина, Гнийнянка (права); Булла, Булянка, Руднянка (ліві).

Населені пункти вздовж берегової смуги: Стародевятківка, Шигани, Новодевятківка, Урач, Хорошча, Сенькавичі, Любишчиці, Добринева[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вūga 1923, p. 100; Седов 1964. С. 36—51.
  2. Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XVII, лист 4-1, 1865 год // Добрынева // р. Гривда (рос.). Архів оригіналу за 10 лютого 2022.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Блакітны скарб Беларусі: Рэкі, азеры, вадасховішчы/ Маст.: Ю. А. Тарэеў, У.І. Цярэнцьеў — Мн.: БелЭн, 2007.-480
  • Седов, В.В. Курганы ятвягов [Архівовано 11 квітня 2020 у Wayback Machine.] // Советская археология, № 4. Москва: Наука, 1964. С. 36—51.
  • Вūga, К. Jotvingu zemes upiu vardu galune-da // Tauta ir Źodis. I, Kaunas, 1923, p. 100.

Посилання[ред. | ред. код]