Григор'єв Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Олексійович Григор'єв
Дата народження 22 червня (5 липня) 1910(1910-07-05)
Місце народження Луганськ
Дата смерті 9 квітня 1988(1988-04-09) (77 років)
Місце поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Навчання Київський художній інститут
Нагороди
Сталінська премія Народний художник СРСР Орден Трудового Червоного Прапора Заслужений діяч мистецтв України
Премії Сталінська премія Сталінська премія

Сергі́й Олексі́йович Григо́р'єв (* 22 червня (5 липня) 1910(19100705), Луганськ — 9 квітня 1988) — український радянський живописець, дійсний член Академії мистецтв СРСР1958 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 22 червня (5 липня) 1910 року у місті Луганську в багатодітній сімї, був одинадцятою дитиною. У 19221926 роках навчався у Запорізькій художньо-промисловій школі у М. Кузнєцова, В. Невського; з 1926 року — відвідував ВХУТЕМАС у Москві; у 19281932 роках навчався в Київському художньому інституті у Ф. Красицького, Ф. Кричевського. У 19321933 роках викладав на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту; з 1934 року — доцент кафедри рисунку Київського художнього інституту, з 1947 — професор, з 1950 року — керівник майстерні жанрового живопису. У 19511955 роках — ректор Київського художнього інституту. В 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя.

Могила Сергія Григор'єва

Помер 9 квітня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Творчість[ред.ред. код]

З 1930-х років розпочав працювати в галузі побутового жанру. Ранні твори присвячені образам радянської молоді: «Фізкультурники», «Діти на пляжі», «Баяніст», «Свято молоді». У цей період майже жодна художня виставка в Україні не відбувається без участі молодого митця. Його роботи експонуються навіть за кордоном і мають визнання. Так Ігор Шаров підкреслює, що однією з провідних у творчості художника була тема молодості, фізичного та духовного здоров'я людини. У цих роботах завжди вправно відтворено простір, передано живий рух людини, розкрито психологічний стан, але і загальною ритмічною побудовою, і декоративним колоритом художник прагне позбутися прозаїчної побутовості, надати творові монументальної значущості. Систематична робота над портретом була важливим джерелом художнього зростання С. Григор'єва. Вона давала можливість постійно працювати з натурою, вирішувати питання психологічної виразності. Коло портретованих, до яких звертається художник, досить широке, але найчастіше – це люди, з якими він зустрічається щоденно, на роботі чи вдома.

В повоєнні роки пише жанрові полотна на теми родини і школи: «На зборах», «У рідній сім'ї», «Воротар», «Батьківські збори». У 1960-1970-ті роки провідне місце у творчості посідають портрети.

Були прецеденти можливих підробок «під Григор'єва». Наприклад, роботу Григор'єва «Тиха заводь» у червні 2004 року його онук Іван Григор'єв назвав підробкою. За словами Івана Григор'єва, представлена робота діда дуже нагадувала пейзаж Левітана «Засохлий ставок».

Картини Григор'єва знаходяться у Національному художньому музеї України, Третьяковській галереї, в приватних колекціях.

Нагороди[ред.ред. код]

Сергій Григор'єв. Обговорення двійки (1950)

Народний художник СРСР1951 року). Лауреат Сталінських премій:

  • 1950 року — за картини «Воротар», «Прийом до комсомолу»;
  • 1951 року — за картину «Обговорення двійки».

Джерела[ред.ред. код]