Григор'єв Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Олексійович Григор'єв
Народження 22 червня (5 липня) 1910(1910-07-05)
Луганськ
Смерть 9 квітня 1988(1988-04-09) (77 років)
  Київ, СРСР
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Навчання Київський художній інститут
Діяльність художник
Член Спілка художників СРСР
Нагороди
Премії Сталінська премія Сталінська премія

Сергі́й Олексі́йович Григо́р'єв (* 22 червня (5 липня) 1910(19100705), Луганськ — 9 квітня 1988) — український радянський живописець, дійсний член Академії мистецтв СРСР1958 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 червня (5 липня) 1910 року у місті Луганську в багатодітній сімї, був одинадцятою дитиною. У 19221926 роках навчався у Запорізькій художньо-промисловій школі у М. Кузнєцова, В. Невського; з 1926 року — відвідував ВХУТЕМАС у Москві; у 19281932 роках навчався в Київському художньому інституті у Ф. Красицького, Ф. Кричевського. У 19321933 роках викладав на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту; з 1934 року — доцент кафедри рисунку Київського художнього інституту, з 1947 — професор, з 1950 року — керівник майстерні жанрового живопису. У 19511955 роках — ректор Київського художнього інституту. В 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя.

Могила Сергія Григор'єва

Помер 9 квітня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Творчість[ред. | ред. код]

З 1930-х років розпочав працювати в галузі побутового жанру. Ранні твори присвячені образам радянської молоді: «Фізкультурники», «Діти на пляжі», «Баяніст», «Свято молоді». У цей період майже жодна художня виставка в Україні не відбувається без участі молодого митця. Його роботи експонуються навіть за кордоном і мають визнання. Так Ігор Шаров підкреслює, що однією з провідних у творчості художника була тема молодості, фізичного та духовного здоров'я людини. У цих роботах завжди вправно відтворено простір, передано живий рух людини, розкрито психологічний стан, але і загальною ритмічною побудовою, і декоративним колоритом художник прагне позбутися прозаїчної побутовості, надати творові монументальної значущості. Систематична робота над портретом була важливим джерелом художнього зростання С. Григор'єва. Вона давала можливість постійно працювати з натурою, вирішувати питання психологічної виразності. Коло портретованих, до яких звертається художник, досить широке, але найчастіше – це люди, з якими він зустрічається щоденно, на роботі чи вдома.

В повоєнні роки пише жанрові полотна на теми родини і школи: «На зборах», «У рідній сім'ї», «Воротар», «Батьківські збори», «Повернувся»[ru]. У 1960-1970-ті роки провідне місце у творчості посідають портрети.

Були прецеденти можливих підробок «під Григор'єва». Наприклад, роботу Григор'єва «Тиха заводь» у червні 2004 року його онук Іван Григор'єв назвав підробкою. За словами Івана Григор'єва, представлена робота діда дуже нагадувала пейзаж Левітана «Засохлий ставок».

Картини Григор'єва знаходяться у Національному художньому музеї України, Третьяковській галереї, в приватних колекціях.

Нагороди[ред. | ред. код]

Сергій Григор'єв. Обговорення двійки[ru] (1950)

Народний художник СРСР1951 року). Лауреат Сталінських премій:

Джерела[ред. | ред. код]