Григоренко Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Іванович Григоренко
Михайло Іванович Григоренко

Час на посаді:
1815 — 1826
ПопередникПилип Лакерда
НаступникГригорій Киселівський

Народився1750
Помер23 лютого (7 березня) 1826
Київ, Російська імперія
ПідданствоРосійська імперія

Рід Григоренки
БатькоІван Григоренко
Професіякупець 2-ї гільдії

Миха́йло Іва́нович Григоре́нко (1750(1750) — 23 лютого [7 березня] 1826, Київ) — київський купець 2-ї гільдії, діяч київського магістрату, війт Києва в 1815­­–1826 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив із заможної купецької родини Григоренків зі Слобожанщини, представники якої належали до іменитих містян. Син Івана Григоренка, купця та члена магістрату. Про його освіту та купецьку діяльність замало відомостей. Перша письмова згадка відноситься до 1797 року, коли уклав контракт, за яким зобов'язався добудувати арсенал Києво-Печерської цитаделі і розібрати Вознесенську церкву. Роботи було завершено в 1803 році.

Обирається бурмистром у 1800 році. У 1813 році спільно з війтом Пилипом Лакердою заснував банк на міські гроші. У 1815 році стає війтом Києва. У 1816—1817 роках брав участь у зустрічі російського імператора Олександра I під час його приїздів до Києва.

У 1821 році почалася «справа Кравченка». Міщанин Василь Кравченко, який займався торгівлею м'ясом і постачав коней для армії, подав до губернського правління скаргу на членів магістрату. Претензій полягали в тому, що вибори, в порушення принципів магдебурзького права, було проведено з використанням не таємного, а відкритого голосування. У відповідь, на пропозицію війта, Кравченка виключено з міщанського стану. Проте останній і далі вишукував зловживання війта й членів магістрату. Була створена слідча комісія, за підсумками роботи якої в березні 1824 року було розкрито зловживання і розтрати громадських коштів на загальну суму в 1,5 млн карбованців. В результаті було виявлено зловживання Григоренка та його спільників лакерди та Киселівського. Втім, сам Михайло Григоренко не дожив до завершення розслідування, оскільки помер у лютому 1826 року. Водночас ця справа дала змогу уряду імператора Миколи I активно втрутитися у справи магістрату та зрештою ліквідувати магдебурзьке право для Києва.

У розпал цих подій сам війт захищав інтереси мешканців Подолу, що постраждали в 1810-х роках від декількох пожеж, внаслідок чого не могли сплатити всілякі борги. Григоренко активно листувався з Київським губернським правлінням та Сенатом з цього приводу, але справа не була вирішена до 1827 року (на той час війт вже помер).

Джерела[ред. | ред. код]