Григорук Євген Максимович
| Євген Максимович Григорук | |
|---|---|
 | |
| Народився |
25 грудня 1898 (6 січня 1899) Троянка, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер |
24 жовтня 1922 (23 роки) Ялта, Кримська АРСР, Російська СФРР ·туберкульоз |
| Поховання | Полікурівський меморіал |
| Країна |
 Російська імперія Російська республіка.svg){kind=small} Українська СРР |
| Діяльність | письменник, поет, перекладач |
| Alma mater | Феодосійський учительський інститут |
| Знання мов | російська і українська |
| Роки активності | 1919 — 1922 |
| Партія | РСДРП (б) |
| |
Євген Максимович Григорук (нар. 25 грудня 1898 (6 січня 1899), Троянка — 24 жовтня 1922, Ялта) — український поет, журналіст, один з організаторів видавничої справи в Радянській Україні та в РРФСР.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 25 грудня 1898 (6 січня 1899 за григоріанським календарем) року в селі Троянці, Балтського повіту, Подільської губернії (тепер Голованівського району Кіровоградської області) в родині сільського писаря. Рано залишившись сиротою, початкову освіту опанував з допомогою дядька — у Полянецькій церковно-приходській школі. В 1916 році закінчив вищепочаткове училище в повітовому місті Балта, потім навчався в учительському інституті в Феодосії.[1]
В 1918 році вступив до РСДРП (б). Брав активну участь у громадянській війні в Україні. Після закінчення громадянської війни працював завідувачем наросвітою в Умані, секретарем Київського губкому КП(б)У, головою крайової філії Державного видавництва України. У 1920 році в Києві організував видання першої підпільної газети українською мовою «Червона правда» (попередниця «Київської правди»). В травні 1921 року був переведений до Харкова на посаду члена колегії Всеукрвидаву. У 1921–1922 роках був на керівній видавничій роботі в Москві.
В 1922 році, будучи важко хворим на туберкульоз, переїхав до Ялти, де і помер 24 жовтня 1922 року. Похований на Полікурівському меморіалі.
Творчість[ред. | ред. код]
Друкуватися почав 1919 року. Літературна спадщина складається з трохи більше двадцяти українських поезій і півтора десятка творів російською мовою. Перша книга віршів «Звідкіль пішли бандити» вийшла у 1921 році.
Є автором одного з варіантів перекладу «Інтернаціоналу» на українську мову[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Справа здавалась простою…» до 120-річчя з дня народження поета, організатора друкарської справи Є. М. Григорука // Ялтинський історико-літературний музей
- ↑ Архів революційної культури України - "Інтернаціонал" у перекладі Євгена Григорука (1920). Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 17 квітня 2013.
Література[ред. | ред. код]
- Григорук Є. Боротьба. Nocturne. Неначе сон. 1920-1921
- Григорук Є. Твори / Ред., упор. і передм. Володимира Гадзінського. — Б.м. [Одеса]: Державне видавництво України, 1928.
- М. О. Савка. Григорук Євген Максимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — С. 446. — ISBN 966-02-3966-1.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Григорук Євген Максимович |
- Українська література;
- Ятрань[недоступне посилання];
- Півострів скарбів. Полікурівський меморіал [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
|
- Народились 6 січня
- Народились 1899
- Померли 24 жовтня
- Померли 1922
- Поховані на Полікурівському меморіалі
- Уродженці Балтського повіту
- Уродженці Троянки (Голованівський район)
- Персоналії:Подільський район
- Персоналії:Балта
- Персоналії:Умань
- Українські поети
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Члени КПРС
- Померли в Ялті
- Померли від туберкульозу