Григоряк Семен Іванович
| Семен Іванович Григоряк | |
|---|---|
 Підполковник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
с. Чорногузи Герцогство Буковина, Австро-Угорщина |
| Смерть |
1965 р. Чехословаччина |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →.svg){kind=small} УНР |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1917–1921 |
| Приналежність |
Австро-Угорщина → УНР |
| Вид ЗС |
 Армія УНР |
| Рід військ |
 Сухопутні війська |
| Формування |
1-й полк Січових Стрільців 6-та Січова дивізія Волинська повстанська група |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна |
Семен Іванович Григоряк (с. Чорногузи, Вижницький повіт, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина — 1965, Чехословаччина) — український військовий діяч, підполковник Армії Української Народної Республіки.
Життєпис[ред. | ред. код]
Семен Іванович Григоряк народився в с. Чорногузи, яке на той час входило до Герцогства Буковина Австро-Угорщини. Під час Першої світової війни Семен Григоряк був підстаршиною у Австро-Угорській армії, звідки і потрапив до російського полону.
Після Жовтневого перевороту 1917 року військовик приїхав разом з іншими полоненими-українцями до Києва і вступив до лав Січових Стрільців. У лютому 1918 року взяв участь у обороні Києва від окупаційних більшовицьких військ. У 1918–1919 роках Семен Григоряк — командир сотні 1-го полку Січових стрільців Дієвої армії УНР. З 7 липня 1920 року — командир 46-го куреня 16-ї бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР, у складі якої у 1920 році брав участь у наступі на Київ, Замостівській обороні та Вінницькому наступі.
Учасник Другого Зимового походу у складі Волинської повстанської групи. Очолював 4-й курінь 2-ї збірної бригади Збірної Київської дивізії. Особливо відзначився у боях біля Дирошинки та Розважіва, де врятував від загибелі 2-гу повстанчу бригаду, перейнявши командування нею від хворого полковника Сушка[1]. Під час останнього бою сотник Григоряк потрапив у полон і під час переведення полонених з Малих Міньок до Базару зумів втекти і дістатися до Чехословаччини де і помер 1965 р.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — К.: «Стікс», 2011. — сс. 164, 211. ISBN 978-966-96849-8-1
Джерела інформації[ред. | ред. код]
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 99.
- Шпілінський О. Базар//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С 130.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |