Гладій Григорій Степанович

Григорій Гладій Gregory Hlady
Ім'я при народженні	Григорій Гладій
Інші імена	Gregory Hlady
Народився	4 грудня 1954(1954-12-04) (69 років) Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Національність	Україна
Громадянство	Канада
Діяльність	актор театру, кіноактор, режисер, телеактор
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1973 — тепер. час
Діти	Євгенія Гладій
Провідні ролі	Роман Шухевич «Нескорений»; Віктор Банєв «Гидкі лебеді»
IMDb	nm0321587
Нагороди та премії
Sitges Film Festival Best Actor awardd (1988)
Григорій Гладій Gregory Hlady у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Григо́рій Гладі́й (англ. Gregory Hlady, нар. 4 грудня 1954, Хоростків, Тернопільська область, Українська РСР) — український та канадський актор театру та кіно, театральний режисер і педагог.

Життєпис

Народився 4 грудня 1954 року в місті Хоросткові Тернопільської області. Закінчив КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого (1976), заочно режисерський факультет ГІТІСу (1989, майстерня А. Васильєва). До 1983 року працював у театрах Харкова, Києва, Каунаса, у 1985—1990 — у театрі Анатолія Васильєва. З 1990-х років живе і працює у Квебеку (Канада).

Віктор Морозов, Григорій Гладій і сестри Тельнюк на концерті в Торонто

Вільно спілкується українською, російською, польською, литовською, англійською, французькою, італійською та німецькою мовами.

У фільмі «Зодіак» (1986) зіграв роль Мікалоюса Чюрльоніса — видатного литовського художника й композитора початку XX століття. Режисер фільму — Йонас Вайткус, роль Музи виконала Майя Плісецька.

У 2000 році знявся у фільмі Олеся Янчука «Нескорений», в якому виконав головну роль — генерала-хорунжого УПА — Романа Шухевича.

У 2004 році був одним з ведучих (разом з Вітою Смачелюк) українського сезону телешоу «Форт Буаяр».

У 2004 році відбулася перша постановка Гладія на українській сцені — «Істерія» за Тері Джонсоном про життя Зігмунда Фройда. Головну роль виконав Богдан Ступка.

У 2006 році виступив як режисер франко-канадського мюзиклу «Дракула: між коханням та смертю», головну роль в якому виконав відомий канадський співак Брюно Пельтьє. Серед пісень у спектаклі прозвучала українська народна пісня «Цвіте терен» у новій обробці. До первісного тексту вистави було включено кілька реплік українською мовою, які, за задумом режисера, мали передати східноєвропейський колорит. Крім того, головний персонаж мюзиклу виконував українською мовою вокальний фрагмент у стилі «козацького плачу».

Протягом багатьох років співпрацює з Театром Просперо в Монреалі, де у 2016 році поставив виставу «Гравець» за Достоєвським. Раніше на сцені Просперо йшли «Танець смерті» (2012) за Стріндбергом, «Весілля» (2011) за Б.Брехтом та «Собаче серце» (2008) за Булгаковим у постановці Гладія.

Брав участь у спільному проекті з Віктором Морозовим та сестрами Тельнюк «Наш Шевченко: шлях до свободи» по містах Канади у травні — червні 2016 року.

У 2023 році Гладій виконував одну з провідних ролей у виставі самодіяльного театру «Стожари» з Монреаля за п'єсою Наталі Ворожбит «Погані дороги».

Григорій Гладій в інтродукції до вистави самодіяльного театру «Стожари» з Монреаля за п'єсою «Погані дороги» Наталії Ворожбит, 2023

Громадська діяльність

Разом з українською громадою Канади брав участь у пікеті біля російського посольства у березні 2014 року.

Був ведучим на урочистому відкритті погруддя Тараса Шевченка в м. Квебеку на Алеї Поетів 31 травня 2014 року.

Фільмографія

• В бій ідуть одні «старики» (1973)
• Дударики (1980)
• Така пізня, така тепла осінь (1981)
• Повернення Баттерфляй (1982)
• Затерянные в песках (1984)
• Украдене щастя (1984)
• «Гра хамелеона» (1986)
• Мама, родная, любимая… (1986)
• Звинувачується весілля (1986)
• Войдите, страждущие! (1987)
• Відступник (1987)
• Фантастическая история (1988)
• Сирано де Бержерак (1989)
• Ленинград. Ноябрь (1990)
• Зламане світло (1990)
• Воспоминание без даты (1990)
• Анна Карамазофф (1991)
• Halalutak es angyalok (1991) Угорщина
• Музыка для декабря (1995)
• L'Homme idéal (1996) Квебек (Канада)
• Мушкетери назавжди (1998)
• Її звали Нікіта, сезон 2, епізод 6, Mandatory Refusal (1998) США-Канада
• Нескорений (2000) Україна
• Гладій. Повернення. (документальний)(2004)
• Гидкі лебеді (2006)
• Акме (2007)
• Морозов (2008)
• Ночь на закате лета (2010)
• Diego Star (2012)
• Seances by Guy Maddin (2013)
• Люди Ікс: Дні минулого майбутнього (2014)
• Окупація (2015)
• Заборонена кімната (2015)
• The Gear (2016)
• Ім'я, яке носиш (2016)

Театр

Театральний режисер

• 2018: Очищення Софі Оксанен Національний Театр ім. Івана Франка Київ (Україна)
• 2016: Гравець / Le joueur Достоєвський Prospero, Монреаль (Канада)
• 2012: Танок смерті / La danse de mort Август Стріндберг Prospero Монреаль (Канада)
• 2011: La Noce / Весілля Бертольд Брехт Prospero Монреаль (Канада)
• 2008: Cœur de chien / Собаче серце Михайло Булгаков Prospero Монреаль (Канада)
• 2007: Вогненний янгол Валерій Брюсов Théâtre National Mihai Eminescu Тімішоара (Румунія)
• 2006: Dracula / Дракула Брем Стокер Théâtre St-Denis Монреаль (Канада)
• 2004: Істерія Террі Джонсон Національний театр ім. Івана Франка Київ (Україна)
• 1999: Rêve d'orgueil Достоєвський Infini TheatreМонреаль (Канада)
• 1995: Amerika / Америка Франц Кафка La Veillée Montréal (Канада) іБрюсель
• 1995: L'idiot / Ідот Достоєвський Agora de la danse Монреаль (Канада)
• 1994: Le roi se meurt / Король умирає Ежен Йонеско La Veillée Монреаль (Канада)
• 1992: Le Retour / Повернення Гарольд Пінтер La Veillée Монреаль (Канада)
• 1989: Запрошеня на страту Набоков Вільнюс Литва

Актор театру

• 2013 «Євгеній Онєгін» / Йонас Вайткус / Lietuvos Rusų Dramos Teatras Євгеній Онєгін
• 2009 «Трамвай Бажання» / Alexandre Marine / Théâtre du Rideau Vert Стенлі Ковальські
• 2006 «Моцарт і Сальєрі» / Анатолій Васильєв / Турне: Амсердам і Авіньйон Сальєрі
• 2001 «The OTHER» / Paula de Vasconcelos
• 1995 «Горе з розуму» / Андреас Шмидт Молчалін
• «Нельська вежа»(Дюма) / Анатолій Васильєв
• «Ідіот» / Анатолій Васильєв
• «Біси»(за Достоєвським) / Анатолій Васильєв
• «Шість персонажів в пошуках автора» / Анатолій Васильєв
• «Сьогодні ми імпровізуємо» / Анатолій Васильєв
• 1981 «Стійкий принц» Марк Нестантінер / Молодий Театр в Києві Принц Фернандо

Джерела

• Махтіна Є., Парфенюк О. Гладій Григорій Степанович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 650. — ISBN 966-02-3355-8.
• Мельничук Б.. Гладій Григорій Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 359—360. — ISBN 966-528-197-6.

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Майстер-клас Г. Гладія за «Страшною помстою» М. Гоголя, 1998 на YouTube // Chaîne de gregoryhlady. — 2011. — 29 квітня.
	Григорій Гладій: кінопроби на роль Романа Шухевича. 1999 на YouTube // Chaîne de gregoryhlady. — 2010. — 3 листопада.
	Григорій Гладій. Gregory Hlady. Григорий Гладий на ТК Тоніс на YouTube // Volodymyr Kukhar. — 2010. — 28 вересня.
	Gregory Hlady/Demo Reel // Premier Role. — 2010.

• Сестри ТЕЛЬНЮК, Григорій ГЛАДІЙ, Олег Репецький, Назар Стригун про «Шлях до свободи» | Етер на радіо Holos.fm 17.11.2017 (ВІДЕО)
• Сторінка в агентстві Premier Rôle [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Відеоканал Григорія Гладія [Архівовано 9 листопада 2010 у Wayback Machine.] // YouTube.
• Антон Філатов. 15 фільмів, що вплинули на життя і творчість Григорія Гладія [Архівовано 12 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Cut Insight . — 2016. — 23 червня.
• Олег Вергеліс. Григорій Гладій. По той бік океану [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. — 2013. — 8 лютого.
• Володимир Кухар. Григорій Гладій: «Шухевич — герой міфічний…» [Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.] Українська альтернатива. — 2010. — 3 жовтня.
• Григорій Гладій: «У театральне життя Канади я в'їхав на білому коні» [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Хрещатик. — 2004. — 6 лютого.