Григорій Лісницький
| Григорій Лісницький | |
|---|---|
| Народження | невідомо |
| Смерть | 1664 |
| Національність | русин-українець |
| Країна |  Річ Посполита → Гетьманщина →.svg){kind=small} Московія → Річ Посполита |
| Приналежність | Річ Посполита → Гетьманщина → Московія → Річ Посполита |
| Звання | Полковник |
| Командування | Миргородський полк |
| Війни / битви | Хмельниччина Чуднівська кампанія |
Григо́рій Сафо́нович Лісни́цький (невідомо — 1664, невідомо) — український козацький політичний, державний та військовий діяч, дипломат, учасник національно-визвольної війни українського народу, сподвижник гетьмана Богдана Хмельницького, миргородський полковник (1648–1649, 1652–1658), генеральний суддя (1657, 1661–1662).
Про ранні роки життя Григорія Лісницького практично нічого не відомо. За деякими джерелами, він народився на Київщині в православній шляхетській родині[1].
Відомо, що з перших днів Хмельниччини доєднався до повсталих козаків. З осені 1648 року в офіційних документах згадується як очільник Миргородського полку, однак перебував на цій посаді недовго, адже всього лише за рік її обійняв Матвій Гладкий[1], який у майбутньому почав власну боротьбу проти Речі Посполитої напротивагу Богданові Хмельницькому, який підписав Білоцерківський договір і був змушений дотримуватися його умов[2].
Після страти попередника Лісницький знову очолив Миргородський полк. Восени 1653 року він разом із Виговським та послом Мужильовським вів переговори з кримським ханом щодо продовження спільної боротьби проти поляків, а в січні наступного року намагався налагодити дипломатичні зв'язки з урядом царя Олексія через комунікацію з його представником — Василем Бутурліним.
Згідно з деякими джерелами, у 1657 році вперше обійняв посаду генерального судді[1], однак цей факт залишається суперечливим, адже невідомо чи справді Богдан Хмельницький міг би дозволити йому поєднувати перебування у складі генеральної старшини з командуванням Миргородським полком та, відповідно, зосередити у власних руках великий об'єм влади.
Коли гетьманом обрали Івана Виговського, Лісницький, вважаючи, що союз, подібний до того, який було встановлено між козаками та Московією, є згубним, почав діяльність із дискредитації царського уряду. Він організував антимосковський виступ Миргородського полку, спонукаючи нового очільника Гетьманщини налагодити союз із Річчю Посполитою та підписати Гадяцький договір. Крім того, усіляко намагався очорнити ім'я Мартина Пушкаря, який тяжів саме до продовження співпраці з Москвою та стрімко нибирав популярність серед козаків.
Коли ж спалахнуло повстання Пушкаря та Барабаша, яких негласно підтримував уряд царя Олексія, сам Лісницький залишився на боці гетьмана. Після придушення заколоту відправився послом до Варшави, де представляв Велике князівство Руське, яке мало увійти до оновленої Речі Посполитої у статусі рівноправної автономної одиниці. Тут же отримав підтвердження власних шляхетських прав та здобув у власність від короля місто Вільшана.
Коли Виговський зрікся влади, перейшов на службу до Юрія Хмельницького та брав участь у Чуднівській кампанії, після її невдалого завершення активно просував ідею розриву союзу з Москвою та переходу під протекторам короля Яна ІІ Казимира, брав участь у підписанні Слободищенського трактату.
1661 року став третім генеральним суддею (одночасно з ним на таких же посадах перебували Іван Кравченко та Михайло Радкевич).
Також відомо, що 1662 року Лісницький записався до Львівського братства.
У 1664 році Григорія Лісницького звинуватили у державній зраді та за наказом Павла Тетері розстріляли[1]. Точне місце смерті залишається невідомим.
- В. М. Горобець. Лесницький Григорій [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 129. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Історія України Григорій Лісницький [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)
- Григорій Лісницький [Архівовано 23 січня 2010 у Wayback Machine.] (укр.)
- ↑ а б в г ЛЕСНИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ. resource.history.org.ua.
- ↑ М. Грушевський. «Історія України-Руси». Том IX. Розділ IV. Комісія В Корсуні, страченнє Гладкого й інших, відрух проти Хмельницького. Архів оригіналу за 1 листопада 2013.