Григорій Пірамович

Григорій Вінцентій Пірамович, Григор Пірумян (пол. Grzegorz Wincenty Piramowicz; 25 листопада 1735, Львів — 14 листопада 1801, Межиріч-Підляський) — єзуїт, поет, перекладач, релігійний діяч вірменського походження. Діяч Комісії едукаційної народової.

Життєпис

Народився у Львові 25 листопада 1735 року в родині купця, титулярного секретаря короля Августа ІІІ Якова Пірамовича та його дружини Анни з Никоровичів (померла в липні 1789).

Закінчив єзуїтську колегію у Львові, під час начання у якій приятелював з майбутнім примасом Ігнацієм Красицьким.

З осені 1764 року був проповідником та професором моральної теології в Кременецькому колегіумі. У 1766-67 роках перебував у «законному домі» в Ярославі, де мав так звану «третю пробацію». Після цього повернувся до Львова, звідки виїхав як опікун Павела, Каєтана, Яна Потоцьких — синів львівського каштеляна Юзефа Потоцького — у їх освітній подорожі до Франції та Італії. Зокрема, до осені 1770 опікувані навчались у Римській колегії єзуїтів (Collegium Romanum, тепер Папський григоріанський університет), де він викладав моральну теологію.

У 1772 році супроводжував у дорозі до Спа канцлера Львівської капітули РКЦ Адаму Жевуському, де також поправляв здоров'я.

Був похований у костелі в Курові поряд з матір'ю.

Вшанування

Вулиця в місті Кендзежин-Козьле.

Джерела

• Aleksandrowska E. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — T. XXVI/…. — Zeszyt 11…. — S. 529—536. (пол.)