Грим
Грим — це макіяж, який використовують для створення зовнішнього вигляду персонажів, яких актори втілюють під час театральної вистави.
У грецькому та римському театрі грим був непотрібний. Актори носили різноманітні маски, що дозволяло їм зображати іншу стать, вік або зовсім іншу подобу[1]. Феспіс, якого вважають першим актором, використовував білила зі свинцю та вино, щоб розмальовувати обличчя[2]. У середньовічній Європі актори змінювали свій вигляд, фарбуючи обличчя в інші кольори. Виконавці ролей Бога фарбували обличчя білим або золотим; актори, що грали ангелів, — червоним[1]. У добу Відродження актори виявляли креативність і винахідливість у зміні зовнішності: для накладних борід використовували овечу вовну, а як фарбу для обличчя — борошно[1].
Розвиток технологій сценічного освітлення[en] вимагав еволюції сценічного гриму — від однорідного кольору обличчя до багатовимірного мистецтва. Спочатку в театрах використовували свічки та олійні лампи; ці джерела світла були тьмяними й дозволяли лише грубі, нереалістичні способи нанесення гриму[1]. З появою газового освітлення, світла рампи та електричного освітлення виникла потреба в нових матеріалах і більш майстерних техніках нанесення. У 1873 році Людвіг Лайхнер, оперний співак, відомий виконанням партій у творах Ріхарда Вагнера, розпочав комерційне виробництво нетоксичного жирового гриму у формі олівця, що значно полегшило процес нанесення макіяжу[1].
Завдяки використанню гриму, а саме методів висвітлення та затемнення, можна змінити видиму форму обличчя актора[3]. Висвітлення виступів на обличчі (кісток) робить риси виразнішими, тоді як затемнення заглиблень додає обличчю глибини[4]. Шляхом маніпуляцій зі світлом і тінню можна створити ефект обвислих щік, зморшок на чолі, мішків під очима та випнутих вен[3]. Хайлайт (світлий тон) — це базовий грим, який щонайменше на два тони світліший за основний колір. Його наносять на перенісся, вилиці, ділянки під очима та під бровами[4]. Використання кольору, що на два тони темніший за основу, забезпечує глибину та чіткість ліній. Таке затемнення зазвичай використовують на очних западинах, для візуального звуження носа з боків, створення ефекту запалих щік та зменшення важкості під підборіддям[4].
Освітлення значною мірою визначає ефективність гриму. За неправильного сценічного світла грим може втрачати свою дієвість. Навпаки, майстерно вибудуване освітлення може істотно посилити мистецтво гриму. Тісна співпраця між художником зі світла та гримером є вирішальною для досягнення найкращого ефекту[5].
Під час створення гриму важливо розуміти вплив світла на грим, а також на різні відтінки й пігменти. Серед базових правил світла такі: жоден предмет не має кольору, доки від нього не відбивається світло; об'єкт здається чорним, коли все світло поглинається; об'єкт здається білим, коли все світло відбивається. Якщо одні промені поглинаються, а інші відбиваються, саме відбиті промені визначають колір[3].
- Рожеве світло надає холодним кольорам сірого відтінку й підсилює теплі; жовтий стає більш помаранчевим.
- Тілесно-рожеве світло вигідно підкреслює більшість видів гриму.
- Яскраво-червоне (вогняне) світло псує грим: майже всі відтінки, крім темніших тілесних тонів, практично зникають. Світлі й середні рум'яна зливаються з тоном основи, тоді як темно-червоні рум'яна стають червонувато-коричневими. Жовтий переходить у помаранчевий, а холодні тіні стають сірими або чорними.
- М'яке бурштинове світло із рожевим відтінком (англ. bastard amber) виглядає привабливо, оскільки підкреслює теплі рожеві й тілесні тони гриму.
- Бурштинове та помаранчеве світло підсилює жовтий і більшість тілесних кольорів, робить рум’яна більш помаранчевими; холодні кольори сіріють.
- Зелене світло робить всі тілесні тони сірими пропорційно до їхньої інтенсивності. Зелений колір підсилюється, жовтий і синій стають зеленішими.
- Світле блакитно-зелене світло знижує інтенсивність базових кольорів; за такого освітлення зазвичай варто використовувати дуже мало рум'ян.
- Зелено-блакитне «вимиває» світлі тілесні тони та робить сірими середні й темні тілесні тони, а також усі червоні.
- Синє світло робить сірим більшість тілесних тонів і змушує їх виглядати більш червоними або фіолетовими.
- Фіолетове світло робить помаранчеві, вогняні та яскраво-червоні відтінки ще червонішими; рум'яна виглядають інтенсивнішими.
- Пурпурове світло впливає на грим подібно до фіолетового освітлення, але червоні й помаранчеві стають ще насиченішими, а більшість синіх виглядає фіолетовими[3].
Простий грим (англ. straight makeup) — це стиль гриму, який створює природний, чистий і здоровий вигляд обличчя[4].
Якщо шкіра артиста має гарний тонус, грим лягає рівно і легко тримається. Проблеми сухої або жирної шкіри вирішують до нанесення гриму, інакше він виглядатиме плямистим або розмазаним через різну інтенсивність поглинання. Артисти із сухою шкірою використовують зволожувач шкіри щодня, а також після очищення обличчя після вистави. Артисти з жирною шкірою використовують тонізуючі[en] серветки або в'яжучі засоби[en], щоб видалити жир і забезпечити рівномірне нанесення гриму[4].
Шкіра має чотири основні типи відтінків: коричневий (смаглявий), світлий, рожевий та оливковий. Люди зі світлою, рожевою та оливковою шкірою використовують оливкову, бежеву основи або базу кольору засмаги. Гримери та актори обирають відтінки, сумісні з природним кольором шкіри, проте основа має бути на один або кілька тонів темнішою. Артисти з переважно рожевим або рум'яним кольором обличчя використовують бази з холодним підтоном. Глибина тону основи визначається характером персонажа, розміром театру та інтенсивністю освітлення[4].
Тонкий шар базового гриму наноситься на шию, вуха та обличчя за допомогою білого гумового спонжа або пальців. Занадто щільний шар основи створює ефект старіння та виглядає відштовхуюче[4].
Світле обличчя підкреслюють м'якими відтінками персикового та рожевого, тоді як для коричневих (смаглявих) відтінків шкіри найкраще підходять коралові тони. Кремові рум'яна наносять перед пудрою; сухі рум'яна використовують для акцентування вже припудреного гриму[4].
Очі й брови — найважливіший засіб виразності в арсеналі актора. Це найекспресивніша частина обличчя[4].
Жирові тіні (у баночках або олівцях) наносять на повіки та розтушовують у напрямку до надбрівної кістки перед припудрюванням; сухі тіні використовують окремо або для підсилення та корекції кольору основи. Темні тіні або жировий грим поглиблюють очні западини, створюючи ефект черепа. Для людей зі світлою шкірою найкраще підходять відтінки коричневого та сірого. Люди зі смаглявою шкірою використовують світліші тіні, такі як колір «тост», «грибний» або ніжно-жовтий[4].
Для підкреслення та обрамлення очей використовують рідку підводку, суху (у вигляді «кейку») або олівець для брів. Існує два способи підведення верхньої повіки: «совине око» або «мигдалеподібне око». «Совине око» застосовують для візуального розширення ока, проводячи товстішу лінію посередині повіки. «Мигдалеподібне око» створюють, продовжуючи лінію за зовнішній кут ока. Нижня лінія малюється тим самим засобом, що і верхня. Лінія починається приблизно за пів сантиметра (чверть дюйма) від внутрішнього кута ока; цей простір потрібен, щоб «відкрити» погляд[4].
Туш для вій використовують, щоб привернути додаткову увагу до очей. Чорна туш є найпопулярнішою, її зазвичай обирають жінки як зі світлою, так і зі смаглявою шкірою. Для дуже світлої шкіри, як і для чоловічого гриму, зазвичай обирають коричневу туш. Туш наносять і на нижні вії, а щоб уникнути використання накладних вій, застосовують метод нашарування пудри та туші для надання більшої густини[4].
Для усунення небажаного блиску потрібна щедра кількість пудри. Якщо грим артиста недостатньо припудрений, шкірний жир швидко проступить назовні, створюючи блиск, і грим може потекти. Після нанесення пудри на все обличчя (починаючи з ділянок під очима та навколо них), її обережно притискають протягом тридцяти секунд. Надлишки змітають великим м'яким пензлем або шматочком вати. Щоб закріпити грим, видалити видимі залишки пудри та позбутися відчуття «маски», обличчя злегка протирають вологою натуральною губкою або ватою[4].
Для світлої шкіри використовують прозору (англ. translucent) пудру, оскільки вона не змінює початковий колір основи, нижного шару рум'ян чи вологих тіней. Для смаглявої шкіри використовують тоновану пудру, що відповідає кольору основи. Її наносять помірно поверх нижного шару рум'ян та вологих тіней. Після пудри можна додавати сухі тіні та сухі рум'яна[4].
Хоч очі є найвиразнішою рисою обличчя, очі й вуха глядачів стежать за рухами рота, щоб зрозуміти перебіг дії. Якщо губи виконавця недостатньо підкреслені або, навпаки, надто акцентовані, це відволікатиме від актора й вистави. Загальне правило таке: що більший рот, то насиченішим має бути тон помади. Водночас актор не повинен виглядати так, ніби «все обличчя — це рот»[4].
Світлу шкіру підкреслюють відтінками помади, такими як рожевий та кораловий. Для смаглявої шкіри найкраще підходять коралові та помаранчеві відтінки. Червоні помади залишають для великих театрів та створення специфічних образів. Для надання губам чіткості використовують темно-рудий або коричневий олівець. Помада на чоловіках може виглядати по-ляльковому. Чоловіки використовують помади натуральних відтінків, наносячи їх легким шаром[4].
Оскільки театральних акторів бачать з набагато більшої відстані, ніж акторів на екрані, вкрай важливо, щоб їхній грим був більш виразним і професійно виконаним. Багато вищих навчальних закладів мають театральні факультети, де викладають усі аспекти театру, зокрема й мистецтво театрального гриму. Деякі незалежні агенції також проводять курси з театрального гриму; крім того, існують онлайн-курси. Під час навчання гримери опановують такі важливі навички, як зорово-моторна координація, вміння малювати прямі лінії та симетричні форми, креативність, а також звички дотримуватися особистої гігієни та охайного зовнішнього вигляду. Багато гримерів, які спеціалізуються на театральному гримі, створюють портфоліо для демонстрації своїм клієнтам і роботодавцям. Чимало з них працюють як фрілансери або співпрацюють із косметичними брендами у великих магазинах.
Сценічний грим розроблений для того, щоб підкреслити риси та міміку обличчя, аби вони залишалися видимими для глядачів на відстані, часто в умовах яскравого та мінливого освітлення. Натомість грим для екрана наноситься делікатніше, оскільки камери фіксують найдрібніші деталі, а різке освітлення на знімальних майданчиках кіно та телебачення зазвичай контролюється. Техніки, матеріали та інтенсивність нанесення у театрі та кіно суттєво відрізняються, відповідно до вимог видимості та художніх цілей кожного з форматів[6][7].
- ↑ а б в г д makeup (performing arts) -- Britannica Online Encyclopedia (англ.). Encyclopædia Britannica. 2009. Процитовано 7 лютого 2009.
- ↑ Tara Maginnis (2008). History of Theatre Makeup before 1920 (англ.). Процитовано 24 листопада 2009.
- ↑ а б в г Corson, Richard (1986). Stage Makeup (англ.). New Jersey: Prentice Hall. с. 6, 8, 16—18.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Westmore, Michael G. (1973). The Art of Theatrical Makeup for Stage and Screen (англ.). New York: McGraw-Hill, Inc. с. 2, 21—29. ISBN 0-07-069485-0.
- ↑ Kehoe, Vincent (1969). The Technique of Film and Television Make-Up for Color and Black and White (англ.). New York: Hastings House Publishers. с. 21. ISBN 0-240-44942-8.
- ↑ Stage Makeup. 10th ed., Routledge, 2019.
- ↑ "Make-up as a Component of Theatrical Costume and a Means of Forming Stage Imagery in the Theatre," Zenodo, 2023.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNE: XX528571 · BNF: 11949604w · Freebase: /m/05h25w7 · J9U: 987007545961005171 · LCCN: sh85079992 · NDL: 00561105 |