Гриневич Антон Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Гриневич
біл. Антон Антонавіч Грыневіч
Антон Грыневіч, пачатак ХХ ст. (БДАМЛМ).jpg
Народився 3 травня 1877
Іванівщина, Лепельський повіт (нині Полоцький район, Білорусь
Помер 8 грудня 1937
Санкт-Петербург, Росія
Діяльність збирач народної музики, видавець, педагог
Alma mater Дісненське міське училище
Галузь фольклористика
Заклад Віленська білоруська гімназія, Інститут білоруської культури, Національна академія наук Білорусі
Членство Білоруське наукове товариство

CMNS: Гриневич Антон Антонович у Вікісховищі

Антон Антонович Гриневич (3 травня 1877(1877), хутір Іванівщина, Лепельський повіт (нині Полоцький район, Білорусь) - 8 грудня 1937 [1])  — збирач білоруського музичного меласу (фольклору), видавець, педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Дісненське міське училище. Колезький секретар у Санкт-Петербурзі, засновник «Видавництва Антона Гриневича» (1910). Учасник спільноти «Загляне сонце і в наше віконце». У 1910-1912 роках видав два томи книги «Білоруські пісні з нотами». Завідувач художньої підсекції Білнацкому ( 1918), Білоруського народного дому.

У Вільнюсі з 1920 р. Підтримував Білоруську драматичну майстерню. Під час перебування у Вільнюсі був заарештований дефензивою, відбув рік ув'язнення у варшавській в'язниці. Пізніше був звільнений з Віленської білоруської гімназії за неблагонадійність, знову піддавався слідству. Втік до БРСР.

Співробітники редакції «Нашої Ниви» разом з сім'єю Менке під час подорожі околицями Вільнюса. Зліва направо стоять: Антон Гриневич, Іван Луцкевич, Леон і Ольга Менке, Олександр Власов, Менке-мати, Кароль Менке-батько, Юліана та Люцик (Алойз) Менке. Весна 1915 р. З фондів БДАМЛМ

У Мінську з 1925. Секретар музичної підсекції Інбілкульта (1925 - 1928), потім в Академії наук БРСР (1929 - 1930). Учасник етнографічних експедицій на Поліссі, вПолоцькому районі, в північних районах Білорусі.

Член видавничого товариства «Загляне сонце і в наше віконце». Видав за свій рахунок збірник «Білоруські пісні з нотами»[2] (1910), збірка «Білоруські народні пісні з нотами» (разом з А. Зязулею, 1912), збірки поезій Я. Купали «Гусляр», «Одвічна пісня», три збірки оповідань Я. Коласа, першу книгу В. Голубка «Оповідання», збірки новел Тавруса і Гвазда.

«Дитячий пісняр». Ілюстрації Йосипа Горида

У Вільнюсі видав «Народний пісенник» (1920), «Шкільний пісняр»[3] (1920), «Наука співу»[4] (1923), «Білоруський дитячий пісняр» (1925). У Вільнюсі готував «Концертний пісняр»[5], «Одноголосні, двоголосні і хорові концертні пісні». Планував видання великого музично-етнографічного збірника білоруських пісень, записаних ним у 1906-1920 рр. З 1925 р. жив у БРСР. Підготував до друку збірники «Одноголосні, двоголосні і хорові концертні пісні», «Дитячі ігри», збірник фортепіанних творів революційного змісту на тексти білоруських письменників. Збирав фольклор на Поліссі та в Подвінні.

Автор статей у білоруській періодичній пресі. У журналі «Наш край» опублікував статтю «Програма-інструкція для збирачів білоруської музично-етнографічної творчості» (1925).

Заарештований у 1933 р., помер у таборі.

В архівах Білорусі та Вільнюса зберігається до 1000 записів білоруського меласу, зібраних Гриневичем.

Оцінки[ред. | ред. код]

Фольклористичну і музично-пропагандистську діяльність Гриневича високо оцінили З. Бядуля [6], композитор і знавець білоруського меласу М. Анцов.

Примітки

  1. За Белсат .
  2. Пісні, опубліковані в збірнику, збирав протягом 4 років сам Гриневич.
  3. Музичний посібник, повністю заснований на національному пісенному матеріалі.
  4. Підручник для білоруських початкових і середніх шкіл.
  5. Народні пісні, гармонізовані для хору А.
  6. У статті «Білоруський народна мелодія».

Література[ред. | ред. код]

  • Крыловіч Н. П. Улюбёны ў песню // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі. — Мн.: Полымя. — ISSN 0131-2669., №1, 1980. С. 14—15.
  • Ліс А. С. Грыневіч Антон Антонавіч // Беларуская Савецкая Энцыклапедыя. У 12 т. Т.4. Графік — Зуйка / Рэдкал.: П. У. Броўка (гал. рэд.) і інш. — Мн.: БелСЭ, 1971. — 608 с.: іл., карты.. С. 56.