Гринів Іван Михайлович
| Гринів Іван Михайлович | |
|---|---|
| Народження | 26 травня 1930 |
| Смерть | 19 червня 1994 (64 роки) |
| Країна (підданство) |
 СРСР Україна |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
Іван Михайлович Гри́нів (нар. 26 травня 1930, Ковалькув — пом. 19 червня 1994, Івано-Франківськ) — український архітектор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 26 травня 1930 року в селі Ковалькуві (тепер Мазовецьке воєводство, Польща) в родині Михайла, вчителя за фахом, та Ксенії (дівоче прізвище Новикова). Батько Івана воював за Австрію в Першій світовій війні. Потрапив у російський полон. У Ташкенті одружився й по закінченні війни перевіз дружину до рідного села Підгірки. У пошуках роботи родина переїхала до Ковалькува, де Михайло Гринів обіймав посаду директора сільської школи. 1943 року повернулися до Підгірок. У 1949 році Іван Гринів вступив на архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту, який закінчив 1954 року[1].
По закінченні інституту Івана Гриніва направили на роботу до Ворошиловграда. Через рік він повернувся до Станіславова (тепер Івано-Франківськ) й пішов працювати в «Облсільпроект»[1], який 1963 року став філією київського «Діпроміста»[2]. У цьому закладі працював протягом 1955—1990 років[3]. Обіймав посади: архітектора, головного архітектора проєктів, начальника архітектурно-планувальної майстерні. На початку 1960-х років кілька років працював у Івано-Франківському проєктно-конструкторському технологічному інституті[1].
Помер в Івано-Франківську 19 червня 1994 року[4].
Споруди[ред. | ред. код]
Іван Гринів був автором та співавтором таких об'єктів[3]:
- будівля проектно-конструкторського технологічного інституту в Івано-Франківську; нині Державна податкова адміністрація на вулиці Незалежності (1962, у співавторстві);
- готель-ресторан «Беркут» у селі Яблуниці на Яблуницькому перевалі в Карпатах (1969);
- турбаза «Гуцульщина» в Яремчі (1963, співавтори І. Боднарук, В. Лукомський та В. Стасів);
- турбаза «Карпати» в Косові (1970);
- клуб у селі Дзвинячі (1981);
- база відпочинку в селі Старій Гуті (1983);
- реконструкція центру міста Коломиї (1985—1993).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в З. Соколовський, 2014, с. 71.
- ↑ З. Соколовський, 2014, с. 53.
- ↑ а б Я. Г. Недоляк. Гринів Іван Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ З. Соколовський, 2014, с. 76.
Література[ред. | ред. код]
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 66.
- З. Соколовський (2014). Архітектори радянського Івано-Франківська. Моє місто. Т. 39. Івано-Франківськ: Лілея-НВ. с. 108. ISBN 978-966-668-326-0.
- Я. Г. Недоляк. Гринів Іван Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
