Гринін Олексій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олексій Гринін
Особові дані
Повне ім'я Олексій Григорович Гринін
Народження 21 серпня 1919(1919-08-21)
  село Озьори, РРФСР
Смерть 1 липня 1988(1988-07-01) (68 років)
  Москва, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Зріст 173 см
Вага 72 кг
Громадянство СРСР СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
1938 СРСР «Динамо» (Москва) 8 (5)
1939—1952 СРСР ЦДКА 233 (75)[1]
1952 СРСР Команда м. Калінін 4 (0)
1953 СРСР МВО 0 (0)
Тренерська діяльність**
1954—1957 СРСР ОБО (Львів)
1958—1962 СРСР ЦСКА (Москва) школа
1963—1964 СРСР СКА (Новосибірськ)
1965 СРСР «Терек»
1967 СРСР «Кайрат»
1968—1970 СРСР «Крила Рад» (Москва)
1971—1973 СРСР ЦСКА (Москва) школа
1974 СРСР ЦСКА тренер
1975—1988 СРСР ЦСКА школа
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олексій Григорович Гринін (рос. Алексей Григорьевич Гринин, 21 серпня 1919, село Озьори, Коломенський повіт, Московська губернія, РРФСР — 1 липня 1988, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський футболіст, тренер. Заслужений майстер спорту (1946).

Кар'єра[ред. | ред. код]

Народився в робочій сім'ї. Батько — Григорій Йосипович, працював столяром-краснодеревщиком, мати — Олександра Іванівна. У Олексія був старший брат Володимир Гринін, який також став футболістом, і дві сестри — Зінаїда і Олександра.

Футболом Олексія захопили рідний дядько Олександр Йосипович і старший брат Володимир. Саме вони привели Олексія в озьорську заводську футбольну команду «Червоне Знам'я», де вони і почали грати в 1934 році.

У 1936 році, наставники Олексія Грініна, старший брат Володимир і тренер озьорських футболістів Михайло Волков, їдуть в Москву для навчання у Вищій школі тренерів. Одночасно вони виступають за основний склад «Динамо» (Москва). В 1937 році, після закінчення школи, Олексій приїжджає в Москву до старшого брата і починає грати за юнацьку команду «Динамо» (Москва). У 1938 році дебютував в основі, провівши в результаті за сезон 8 ігор, в яких відзначився 5 голами.

У 1939 році обидва брати Гриніни переходять в ЦДКА. Грав на позиції правого нападника. Відрізнявся високою швидкістю, наполегливістю, рішучістю, сміливістю, витривалістю, сильно бив з обох ніг, майстерно виконував штрафні та одинадцятиметрові удари. У команді виділявся лідерськими якостями, протягом 5 років (1947—1952) був незмінним капітаном ЦДКА.

Після розформування армійців у 1952 році, виступав за команду міста Калініна, МВО. Всього у вищій лізі чемпіонату СРСР з футболу провів 245 матчів, забив 80 голів (в ЦДКА — 233 матчі, 75 голів).

З 1954 на тренерській роботі. Головний тренер ОБО (Львів) — 1954-57, СКА (Новосибірськ) — 1963 (з липня)-64, «Терека» — 1965, «Кайрата» — 1967 (по вересень), тренер ЦСКА Москва — 1974.

Старший тренер СК «Крила Рад» (Москва) — 1968-70. У 1968 році «Крила Рад» під його керівництвом виграли міську першість Москви.

Тренер школи ЦСКА (Москва) — 1958-62, 1971-73, 1975-88. У 1971 і 1981 роках його команди виступали у фіналах Всесоюзних юнацьких змагань. Найбільш відомий вихованець Гриніна — Володимир Полікарпов.

Похований на Алеї спортсменів Востряковського кладовища в Москві

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Чемпіон СРСР: 1946, 1947, 1948, 1950, 1951
  • Срібний призер чемпіонату: 1945, 1949
  • Бронзовий призер чемпіонату: 1939
  • Володар Кубка СРСР: 1945, 1948, 1951
  • Двічі входив у списки кращих гравців сезону.
  • Виступав за збірну Москви в 1952 році.
  • Член клубу Григорія Федотова: 104 голи

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Зінаїда Іванівна, син — Олексій, дочка — Євгенія.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Його ім'ям названо стадіон у рідному підмосковному місті Озьори.
  • У 2004 році Олексію Гриніну присвоєно звання "Почесний громадянин міста Озьори.
  • Ім'я Гриніна згадується в кінофільмі «Місце зустрічі змінити не можна»:
  • З 1990-х років в Озьорах проводиться юнацький турнір імені Олексія Гриніна[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Не враховано участь у чемпіонаті СРСР 1941 року — 9 ігор, 1 гол.
  2. Озерський край

Посилання[ред. | ред. код]