Грицаюк Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Грицаюк
 Сержант
Загальна інформація
Народження 7 листопада 1971(1971-11-07)
Сарни
Смерть 1 вересня 2019(2019-09-01) (47 років)
(помер від поранень)
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Володи́мирович Грицаю́к (нар. 7 листопада 1971(19711107) — 1 вересня 2019) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1971 року в селі Сарни (Монастирищенський район, Черкаська область). Від 2004 року проживав у місті Христинівка. Навчався у Черкаському клубі юних моряків; 1989-го здобув фах електромеханіка, також — машиніст пересувної електростанції та тракторист-машиніст. Після проходження строкової служби в танкових військах протягом 1991—2003 років працював у колгоспі «Перемога» села Сарни. Від 2004 року — електриком у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Христинівка».

31 жовтня 2017-го вступив на військову службу за контрактом; сержант, старший механік-водій відділення управління командира батальйону зв'язку 24-ї бригади.

25 серпня 2019 року в передобідню пору зазнав вкрай важких мінно-вибухових поранень під час обстрілу біля міста Мар'їнка.

Помер 1 вересня у дніпровській лікарні ім. Мечникова.

Відбулося прощання у Христинівці; похований в селі Сарни[2]

Без Олександра лишилися батьки, три сестри, брат, дружина, четверо дітей й онуки.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 804/2019 від 5 листопада 2019 року за «особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Дніпровській лікарні помер сержант Олександр Грицаюк, який був поранений 25 серпня на Донбасі. Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 29 січня 2020.
  2. Монастирищина вкотре в жалобі…[недоступне посилання]
  3. Указ Президента України від 5 листопада року № 804/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]