Гриценко Анатолій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Анатолій Степанович Гриценко
Анатолій Степанович Гриценко
Анатолій Гриценко, 2006 рік

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007
Президент   Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Юрій Єхануров
Віктор Янукович
Попередник Олександр Кузьмук
Наступник Юрій Єхануров

Час на посаді:
26 грудня 2007[1] — 12 грудня 2012
Попередник Анатолій Кінах
Наступник Володимир Литвин

Народився 25 жовтня 1957(1957-10-25) (60 років)
с. Багачівка, Звенигородський район, Черкаська область, УРСР
Політична партія Civil Position Ukrainian political party Logo.jpg Громадянська позиція
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
6-го скликання
безпартійний (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Анато́лій Степа́нович Грице́нко (25 жовтня 1957, село Багачівка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР) — український політик і військовий діяч, міністр оборони України (20052007), народний депутат України VI і VII скликань, голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (VI скликання), голова «Громадянської позиції». Полковник запасу. Кандидат технічних наук (1984). Автор понад 100 наукових робіт.

Біографія[ред.ред. код]

1974 року закінчив Київське суворовське військове училище з золотою медаллю.[2]

1979 — закінчив із золотою медаллю Київське вище військове авіаційне інженерне училище.[3]

Проходив службу в стройових частинах (начальник групи обслуговування військової частини у місті Охтирка), 8 років працював викладачем у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі, на штабних посадах в Міноборони України.

19941997 — начальник Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних Сил України.

1993 — закінчив Інститут іноземних мов Міністерства оборони США.

1994 — закінчив оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США[en][4]

1995 — закінчив курси підвищення кваліфікації при Академії Збройних Сил України.

19971999 — очолював аналітичну службу апарату РНБО.

З грудня 1999 р. — президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Одночасно, з лютого 2000 року — позаштатний консультант Комітету питань національної безпеки оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000 року — член Громадської ради експертів з внутрішньополітичних питань при Президенті України.

У червні 2004 р. призначений керівником інформаційно-аналітичного забезпечення виборчої кампанії Віктора Ющенка.

4 лютого 2005 року Гриценко призначений міністром оборони України. Обіймав цю посаду в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича. Про причини свого звільнення з посади 18 грудня 2007 року зазначив, що:

« Напевно, на тому етапі Президентові знадобився не міністр оборони, а міністр надлишкового військового майна, що направляє в потрібне русло фінансові й матеріальні потоки військового відомства. Таку людину й призначили…[5] »
Підтримка Гриценка на виборах Президента України 2014.

4 грудня 2007 року створено Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, головою якого став Анатолій Гриценко.

11 грудня 2008 року Анатолій Гриценко очолив Всеукраїнську громадську організацію «Громадянська позиція».

14 січня 2014 року Анатолій Гриценко написав заяву про вихід із фракції «Батьківщина», «у зв'язку з неможливістю впливати на рішення, що приймаються»[6].

У 2010 та 2014 роках балотувався на посаду Президента України.

10 березня 2015 року повідомив, що працюватиме доцентом кафедри політології у Києво-Могилянській академії з зарплатою 1000 гривень на місяць[7][8].

Погляди[ред.ред. код]

Виступає за вступ України до НАТО та ЄС.[5][9][10] Відомий окремими різкими радикальними висловлюваннями.[11][12]

Підтримує президентську форму правління з одночасним підсиленням персональної відповідальності Президента, обмеженням його недоторканності та дієвим механізмом відсторонення від влади в порядку імпічменту.[13][14][15]

Виступає за легалізацію вогнепальної зброї.[16]

Дав докладний аналіз вибухам на складі боєприпасів у Калинівці 26 вересня 2017 року.[17][18][19][20]

Діяльність на посаді міністра оборони[ред.ред. код]

За перший, неповний рік на посаді Міністра оборони Анатолія Гриценка, в 2005 році військовослужбовцям було передано 6537 квартир, тобто вдалось вийти на рівень будівництва 1994 року.[21] Цей показник й досі залишається своєрідним рекордом: за останні сім років, згідно звіту Рахункової палати, військовослужбовцями за державні кошти отримано тільки 4518 квартир.[22]

Програма розвитку до 2011 року[ред.ред. код]

Розслідування щодо діяльності на посаді міністра оборони[ред.ред. код]

У травні 2014 року Генеральна прокуратура України заявила, що дії Анатолія Гриценка (як одного із колишніх міністрів оборони) привели Збройні Сили України в стан неналежної боєготовності[23]. В одночас, в жодному кримінальному провадженні Гриценку А. С. про підозру не повідомлялось[24][25]. Навіть більше, загальновідомим є факт, що у 2005 році, за часів, коли МО очолював А. Гриценко, армію було профінансовано у повному обсязі, військовий бюджет 2006 року було збільшено на 51 %, до 8.9 млрд грн., що, відповідно, дало можливість значно підвищити військову підготовку. Вперше за історію України було розроблено та прийнято «Програму розвитку на 2006—2011 роки», за якою українське військо мало поступово перейти на контрактну основу, кількісний склад мав становити 143 тисячі.[26]

До цькування А. Гриценко весь час залучено велика кількість різних ресурсів та персон — 1+1[27][28][29], Аргумент, Матіос, Іван Вінник тощо. Сам А. Гриценко неодноразово спростовував ці та інші звинувачення (як приклад — Праймтайм від 02.05.2018, Канал 112). Також відомо, що Міністерство оборони взагалі не має повноважень на продаж озброєння та військової техніки[30]. Останнім часом до цих звинувачень додалися більш екзотичні[29] (одне з яких дотепно обігране у авторській програмі каналу UA: Перший #@)₴?$0 з Майклом Щуром #29 (з 05.18 по 11.30 хв.)).

20 травня 2018 року колишній заступник голови СБУ Віктор Трепак заявив про сплановану на Банковій спецоперацію з дискредитації Гриценка, а саме:

« Наразі ж основна увага Банкової прикута до … лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка. Владу неабияк стурбували останні результати соціологічних досліджень, які стабільно фіксують досить високий особистий рейтинг цього політика, а головне — зростання його електоральних симпатій. Провладні політтехнологи добре розуміють, що якщо так буде продовжуватись, то А. Гриценко цілком може вийти на перші позиції президентських перегонів.
Відтак прийнято рішення — нанести якомога сильний удар по лідеру «Громадянської позиції». За наявною інформацією, уже сплановано відповідну спецоперацію. В основу дискредитації А. Гриценка буде покладено кримінальне провадження стосовно нього з повідомленням підозри у вчиненні корисливих посадових зловживань на посаді Міністра оборони (2005—2007 рр.). Підготовча робота вже проведена…
За планом першим має включитися профільний комітет ВР, який опікується питаннями оборони і безпеки, — на нього покладається функція ініціювання відповідних перевірок «за зверненнями» з використанням депутатських та парламентських можливостей. Використовуючи у такий спосіб парламентський комітет, Банкова таким чином намагатиметься приховати свою ключову роль у цій операції. А далі за роботу візьмуться контрольовані правоохоронні органи. Уся ця діяльність супроводжуватиметься широким інформаційним висвітленням з потрібними акцентами, які розставлятимуть відомі провладні спікери (наразі вони визначені).
Реалізація цієї спецоперації з дискредитації А. Гриценка розпочнеться найближчим часом.
[31]
»

Гриценко підтвердив цю інформацію та назвав основних виконавців: Пашинський, Вінник, Береза.[32]

Отже, як і повідомлялося, 7 червня 2018 Рада створила ТСК щодо розкрадання в армії та підриву обороноздатності у 2004—2017 роках. Головою комісії обрано депутата Івана Вінника (фракція БПП)[33][34]

18 червня 2018 журналіст Народної Армії Олександр Холява, голова маловідомої громадської організації «Захист і допомога» Андрій Пелюховський а також скандальний єкс-свободівець[35][36] та співголова ГО «Права Справа» Дмитро Снєгирьов на спільній прес-конференції звинуватили Анатолія Гриценка в розпродажі власності міноборони та подали відповідну заяву до Генеральної прокуратури України на Луценка Ю. В.[37]

« В країні наповну розгортається кампанія переобрання Петра Порошенка на новий президентський термін. На нас чекає дискредитація всього й усіх, а у реформах на цілий рік буде оголошено перерву
Тільки вистрілив рейтинг Анатолія Гриценка, як його почали гасити історіями про його нібито зловживання під час роботи міністром. Минулого тижня Рада вперше за багато місяців створила тимчасову слідчу комісію. Вирішили навіть не ховатися, давши їй мандат вивчати діяльність з 2004 року — якраз до дати, коли Гриценко очолив Міноборони. Реалізовує сценарій Сергій Пашинський та його вірний помічник Іван Вінник — люди з найближчого оточення Олександра Турчинова, негласного голови передвиборчого штабу Порошенко.
[38]
»

В заяві зокрема спливає ім'я директора «Укроборонбуду» Мельника В. Л.[37]

Справа Мельника[ред.ред. код]

У 2008 році правоохоронні органи висунули звинувачення на адресу ДП Міністерства оборони України Центральне спеціалізоване будівельне управління «Укроборонбуд» у розпродажі 16,5 га київської землі.[39] У цій справі фігурує довіреність міністра оборони Анатолія Гриценка від 09.03.2006, на підставі якої діяв директор «Укроборонбуду» В'ячеслав Мельник.[40] У жовтні 2010 року Мельник був засуджений за перевищення службових повноважень під час укладення договорів, чим спричинено державі тяжкі наслідки.[41]

Ця справа стала підставою для головного військового прокурора України Анатолія Матіоса виступити зі звинуваченнями на адресу Гриценка за два тижні до парламентських виборів 2014 року,[42] які й наразі залишаються не підтвердженими (тобто звичайним оббріхуванням).

Сам Анатолій Гриценко ще в 2009 році спростувуав причетність до схеми[40]. А також дав покази проти Мельника та підтримав вирок суду:[14]

« Ця людина – шахрай, злочинець, я маю право так сказати, бо він уже був у тюрмі, отримав років 8. Він на підставі моєї довіреності, яка була видана для абсолютно конкретних законних правочинів, вийшов за межу і почав просто безбашенно віддавати бізнес і цілі військові містечка. [...] Я офіційно дав показання, заступник міністра Микола Нещадим, зараз голова нашого виконкому партії так само дали показання, щоби його посадили. Ми були в суді (і я, і Нещадим, і інші). Він заслужено отримав 8 років, тому що ця людина діяла всупереч закону, всупереч рішенню міністра »

— Підсумки тижня. Авторська програма Валерія Калниша.

Родина[ред.ред. код]

Гриценко у 2007 р.

Батько — Степан Дем'янович (1927 — 16 лютого 2013). З 1944 брав участь у Другій світовій війні. Був сапером, побував у Фінляндії, Данії і Норвегії. Пізніше служив у танкових військах, всього провів у армії 6,5 років. Після цього працював гірничим рятувальником. Проживав у місті Ватутіному на Черкащині.[43]

Мати — Ганна Тихонівна (1936), пенсіонерка.

Перша дружина — Людмила Михайлівна. Друга дружина — Юлія Мостова, український журналіст, головний редактор газети «Дзеркало тижня», вдова Олександра Разумкова.

У Анатолія Гриценка є троє дітей: Олексій (1979, закінчив Київський політехнічний інститут), Світлана (1982, закінчила Київський національний економічний університет) (обоє від першого шлюбу) та Ганна (2004) (від другого шлюбу).

Виховує також Гліба Разумкова (1998) — сина Юлії Мостової від її першого шлюбу.

Володіє англійською.

Рейтинг[ред.ред. код]

Згідно з опитуванням соціологічної служби Центру Разумкова (президентом якого А. Гриценко був у 1999—2005 роках), у липні 2009 року діяльність Анатолія Гриценка повністю підтримували 4,7 % опитаних, 16,6 % підтримували окремі дії[44]. Згідно з опитуванням соціологічного центру Социс 1 жовтня 2009 року за кандидатуру Анатолія Гриценка на президентських виборах 2010 року готові були проголосувати 0,7 % виборців, з числа тих, які виявили бажання прийти на вибори[45]. На виборах президента України 17 січня 2010 року за Анатолія Гриценка проголосували 1,2 % громадян України (296 412 осіб).[46] Найбільшу підтримку Гриценко здобув у Києві — 44231 голосів (3,09 %).[46]

Нагороди[ред.ред. код]

  • Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (25 жовтня 2007) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки Української держави, бездоганне виконання службового обов'язку та з нагоди 50-річчя від дня народження[47]
  • Орден «За інтелектуальну відвагу» (2008) — за привнесення вагомої інтелектуальної та етичної компоненти в українське політичне життя і твердість у відстоюванні вартостей євроатлантичної цивілізації[48]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В курсантські роки захоплювался стаєрським бігом, щорічно брав участь в 110-кілометровому пробігу від Києва до Балико-Щучинки[49]
  • Анатолій Гриценко в 1994 році отримав золоту медаль чемпіонату США з футболу серед військових університетів[50].
  • Автор досить жорсткого законопроекту щодо протидії хабарництву. Закон передбавчав за отримання хабара в розмірі $10 тисяч і більше — позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Для суддів, прокурорів і слідчих за такий злочин — довічне позбавлення волі з конфіскацією майна без права на амністію.[51][52] 21 травня 2009 року 364 народних депутати проголосували за прийняття даного законопроекту в цілому. Президент Ющенко ветував ухваленний законопроект.[53]
  • У 2012 році передав до правоохоронних органів Австрії інформацію щодо фактів корупції віце-прем'єра Андрія Клюєва[54], одного з ключових людей Януковича в уряді Миколи Азарова. Гриценко був єдиний, серед усіх опозиційних голів парламентсьских комітетів, хто не побоявся поставити свій підпіс на заяві про злочин задля її легалізації.[55]
  • На президентських виборах 2014 року Гриценко переміг на дільницях у Демократичній Республіці Конго та в Ліберії[56]. У обох цих країнах базуються українські військові контингенти у складі місій ООН[57].
  • 4 квітня 2013 року Народний депутат Олег Канівець, за якого ручався перед парламентською кампанією Анатолій Гриценко[58], вийшов із фракції «Батьківщина». Гриценко пояснив вихід з фракції О. Канівця тим, що під час виборчої кампанії і після неї була «проти нього і проти мене кампанія дискредитації його деякими депутатами з фракції „Батьківщина“»[59].
  • Під час Революції гідності виступав з пропозиціями щодо застосування протестантами «для захисту Батьківщини» мисливської вогнепальної зброї[60]. Після перемоги Євромайдану супроводжував (разом з Олегом Канівцем) бійців «Беркуту» при їх виведенні з Києва[61].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Посади депутата протягом скликання на офіційному сайті Верховної Ради.
  2. Список золотих медалістів суворівського училища 1972 — 76 на офіційному сайті.
  3. Від першої особи | Персональний сайт Анатолія Гриценка. grytsenko.com.ua. Процитовано 2018-06-16. 
  4. Робота | Персональний сайт Анатолія Гриценка. grytsenko.com.ua. Процитовано 2018-06-19. 
  5. а б Анатолій Гриценко: Найкращий непрохідний — Kyiv Weekly, 15 липня 2009[недоступне посилання]
  6. Гриценко написав заяву про вихід із фракції «Батьківщина»
  7. Анатолий Гриценко трудоустроился в Киево-Могилянской академии
  8. Вкладатиму в молодь
  9. Дзеркало тижня № 30 (709) 16 — 22 серпня 2008, Анатолій Гриценко: «Більшої загрози, аніж ми самі, для України не існує». Автор: Тетяна Силіна. Перевірено 2009-06-12.
  10. Анатолій Гриценко: «Головна загроза нацбезпеці — недієздатність владної вертикалі» — Українське національне інформаційне агентство, 2 липня 2009
  11. Расстрелять Порошенка за мародерство! — Гриценко // Андрей Сидоренко. Опубліковано 11 лют. 2017 р.
  12. Гриценко: Главное не дать Порошенко убежать, его место в тюрьме // Арес TV. Опубліковано 30 бер. 2017 р. Эфир 25.03.2017
  13. Анатолій Гриценко презентував власну Конституцію Порядку. Процитовано 2018-06-16. 
  14. а б Підсумки тижня. Авторская программа Валерия Калныша. Гость Анатолий Гриценко. Эфир от 25.05.2018. Процитовано 2018-06-16. 
  15. Rbc.ua. Анатолий Гриценко: Не нужно бояться авторитарного режима. РБК-Украина (ru). Процитовано 2018-06-16. 
  16. Влада хоче вилучити вогнепальну зброю – це хибне рішення!. Українська правда - Блоги. Процитовано 2018-05-14. 
  17. Анатолій Гриценко на Громадському //
  18. АRES TV, 27.09.2017 // youtube
  19. Порошенко має негайно скликати РНБО // ZIK, середа, 27 вересня, 2017, 10:25
  20. Президент має негайно скликати РНБО // Українська правда, Блог Анатолія Гриценка, 27 вересня 2017, 08:43
  21. Аналіз забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України: історія та сьогодення - 21 Жовтня 2011 - Тилове забезпечення військ. tyl.at.ua. Процитовано 2018-06-21. 
  22. Квартирні аферисти в Міноборони. Вибуховий звіт Рахункової палати (uk). Процитовано 2018-06-21. 
  23. Цензор.НЕТ. Действия министров Лебедева, Саламатина, Гриценко привели армию к ненадлежащей боевой готовности, - ГПУ. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2018-05-15. 
  24. Микола Ладовський. www.facebook.com (uk). Процитовано 2018-06-14. 
  25. СБУ назвала відкриття кримінальної справи щодо екс-міністра оборони Гриценка фейком. ukranews_com (ua). Процитовано 2018-06-19. 
  26. (рос.) «Белая книга» с «черной отметиной».
  27. Партія "Громадянська позиція" (2018-04-16). Гриценко: Коломойський «мочив» «Громадянську позицію» на замовлення Порошенка. Процитовано 2018-06-18. 
  28. Коломойский и Бродский про Пинчука, Ахметова, Гриценко и "Оппоблок". 2018-01-24. Процитовано 2018-06-18. 
  29. а б Українські сенсації. Канал "1+1" в черговий раз пробив дно чорнухою проти Гриценка. 2018-05-27. Процитовано 2018-06-19. 
  30. Кабінет Міністрів України - Міністерство оборони не має повноважень на продаж озброєння та військової техніки. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 2018-06-19. 
  31. Трепак: На Банковій прийнято рішення нанести якомога сильніший удар по Гриценку. Уже сплановано відповідну спецоперацію. Процитовано 2018-06-17. 
  32. Сергій Лещенко (2018-05-29). Порошенко боится рейтинга Гриценко. Процитовано 2018-06-17. 
  33. Парламент вирішив створити комісію для розслідування розкрадання у ЗСУ з 2004 по 2017 роки. 112.ua (uk-UA). Процитовано 2018-06-17. 
  34. Сергій Лещенко (2018-06-14). Лещенко: Порошенко хочет утопить Гриценко и Вакарчука. Процитовано 2018-06-17. 
  35. «Ты кто такой? - Провокатор?» Украинские националисты разругались на круглом столе в Луганске. 0642.ua - Сайт города Луганска (ru-UA). Процитовано 2018-06-19. 
  36. На экс-свободовца вылили ведро фекалий | Глобалист | Раздел коротких новостей. globalist.org.ua (ru-RU). Процитовано 2018-06-19. 
  37. а б Громадські діячі вимагають у ГПУ перевірити факти корупційних зловживань колишніми міністрами оборони. 112.ua (uk-UA). Процитовано 2018-06-19. 
  38. С. Лещенко. Розіграти спектакль. Новоє врємя. 18.06.2018.
  39. Юрій Свірко: Укроборонбруд-11: хочете 16,5 га київської землі за 2,75 млн. грн.?. Українська правда - Блоги. Процитовано 2018-06-14. 
  40. а б Интернет-конференция Анатолия Гриценко. Процитовано 2018-06-14. 
  41. Фірмі не вдалось узаконити незаконний перепродаж військового майна офшорам. НАШІ ГРОШІ. Процитовано 2018-06-14. 
  42. ГПУ обвиняет Гриценко в махинациях с землей на посту министра обороны. ТСН.ua (ru). 2014-10-11. Процитовано 2018-06-14. 
  43. Помер батько Гриценка
  44. Чи підтримуєте Ви діяльність Анатолія Гриценка?, Центр Разумкова
  45. Якби вибори Президента України відбувалися наступної неділі, то за кого Ви проголосували б? (динаміка, 2008—2009), Центр Разумкова
  46. а б http://www.cvk.gov.ua/vp2010/wp0011.html
  47. Указ Президента України від 25 жовтня 2007 року № 1019/2007 «Про нагородження А. Гриценка відзнакою "Іменна вогнепальна зброя"»
  48. Кавалери Ордену НКЖ «Ї» «За інтелектуальну відвагу» 2008 р. // Незалежний культурологічний часопис «Ї»
  49. Від першої особи | Персональний сайт Анатолія Гриценка. grytsenko.com.ua. Процитовано 2018-06-18. 
  50. Гриценко про біг, стрільбу, футбол та преферанс. Процитовано 2018-05-11. 
  51. Повідомлення - Народні депутати пропонують посилити кримінальну відповідальність за хабарництво - Офіційний портал Верховної Ради України. rada.gov.ua. Процитовано 2018-06-20. 
  52. Анатолій Гриценко про боротьбу з корупцією (Шустер Live, 22.05.2009). 2015-08-16. Процитовано 2018-06-13. 
  53. Рада отменила закон о противодействии взяточничеству (ru). Процитовано 2018-06-13. 
  54. Гриценко: Є докази, що Клюєв витрачав бюджетні гроші на власний бізнес. DT.ua. Процитовано 2018-06-16. 
  55. Віталій Шабунін про Анатолія Гриценка. 2018-05-17. Процитовано 2018-06-16. 
  56. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2018-05-11. 
  57. Україна, Святослав Хоменко ВВС. Хто за кого голосував: електоральна географія президентських виборів. BBC News Україна (uk). Процитовано 2018-05-11. 
  58. Вихід Канівця з фракції — це наслідок бездіяльності її вождів
  59. Анатолій Гриценко: «Канівець вийшов із Батьківщини, але тушкою не буде»
  60. Гриценко: Всі свідомі громадяни мають стати на захист життя людей
  61. Экс-министр обороны вывозит из Киева одесский «Беркут» и солдат внутренних войск

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Міністри оборони України
4 лютого 200518 грудня 2007
Наступник:
Олександр Кузьмук
24 вересня 20043 лютого 2005
Юрій Єхануров
18 грудня 20075 червня 2009