Грицько Григоренко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грицько Григоренко

Грицько Григоренко (справжнжє ім'я Олександра Євгенівна Судовщикова-Косач; березень 1867, місто Макар'єв в Костромській губернії, нині Костромська область, Російська Федерація) — 27 квітня 1924) — українська письменниця, перекладачка, громадська діячка. Подруга Лесі Українки, а з 1893 дружина Лесиного брата Михайла.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася в Костромській губернії де її батько Євген Судовщиков був на засланні, а мати поїхала з ним.[1] Батько Олександри був другом Михайла Драгоманова. Від 1868 разом із матір'ю жила в родині Драгоманових.

Закінчила гімназію, від 1885 навчалася на історико-філософському відділі Вищих жіночих курсів (Київ). Належала до кола молоді, яка гуртувалася навколо Лесі Українки; влітку відпочивала в родині Косачів на Полтавщині та Волині. 12 вересня 1893 одружилася з Михайлом Косачем і виїхала з ним до міста Дерпт (нині Тарту, Естонія), де він закінчував університет і залишився працювати на фізико-математичному факультеті. Там же видала першу збірку імпресіоністичних оповідань «Наші люди на селі» (1898), яку прихильно зустріли Іван Франко та Леся Українка, хоч і критикували за песимізм.

Від 1901 подружжя жило в Харкові. 1903 року, після смерті чоловіка, Григоренко повернулася до Києва, закінчила юридичні курси, працювала в суді, була діячкою Товариства захисту працюючих жінок. Через невдоволення роботою переїхала до м. Гадяч, де займалася домашнім учителюванням і творчою працею. Співпрацювала з київською газетою «Рада», періодичними виданнями «Рідний край», «Літературно-науковий вістник», «Молода Україна». Оселившись у Могильові (нині місто Могилів-Подільський) разом із Оленою Пчілкою, жила з дрібних заробітків.

Похована була на Кудрявському кладовищі у Києві.

Матеріали про життя і творчість Грицька Григоренка зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України (фонд № 45).

Творчість[ред.ред. код]

Авторка натуралістичних оповідань переважно з українського селянського побуту, а також робітничого життя («Смерди», «Пересельці», «Ніяк не вмре», «Чи по правді?», «Людям», «Машиніст» та ін.); оповідань для дітей (збірка «Дітки», 1918), п'єс («Яблука», 1918; «Дімин сон», опублікована 1930), спогадів «Хаос», знайдених лише 1980 року (рукопис зберігається у фондах Київського музею Лесі Українки). Створила галерею розмаїтих психологічних портретів селян та українських інтелігентів. Перекладала літературні твори з французької, англійської та шведської мов. Переклала на французьку комедію «Одруження» Миколи Гоголя.

Збірки творів[ред.ред. код]

  • Твори, т. 1–2. Х., 1930
  • Вибрані твори. К., 1959
  • [Вірші]. В кн.: Тридцять українських поетес. К., 1968
  • Оповідання. К., 1988
  • Хаос: (Уривки спогадів). «Слово і час», 1997, № 2.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ольга Косач-Кривинюк. [www.l-ukrainka.name/uk/Studies/Kryvynjuk/FamilyHistory/19Stolittja.html Леся Українка: хронологія життя і творчости] Перевірте схему |url= (довідка). 

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Герасимова Г. П. Григоренко Грицько // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 198. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Грінченко Б. Грицько Григоренко. Наші люди на селі. «ЛНВ», 1899, кн. 8–9
  • Жук Н. Грицько Григоренко. «Радянське літературознавство», 1958, № 1
  • Чередниченко В. Грицько Григоренко. «Українська мова і література в школі», 1967, № 2
  • Гнідан О. Д. та ін. Володимир Винниченко
  • Грицько Григоренко: Штрихи до портретів. К., 1995
  • Русова С. «Не хочу я так писати…» [З кн.: «Видатні наші жінки»]. «Неопалима купина», 1995, № 1–2
  • Мірошніченко Л. Вірити в жінку як людину… «Слово і час», 1997, № 2.