Гришине (Покровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гришине
Grishine.svg Grishine-prapor.svg
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Покровський
Рада/громада Гришинська сільська рада
Код КОАТУУ 1422781101
Облікова картка Гришине 
Основні дані
Засноване 1585
Населення 2 115 (01.01.2016)
Поштовий індекс 85330
Телефонний код +380 623539
Географічні дані
Географічні координати 48°19′36″ пн. ш. 37°04′39″ сх. д. / 48.32667° пн. ш. 37.07750° сх. д. / 48.32667; 37.07750Координати: 48°19′36″ пн. ш. 37°04′39″ сх. д. / 48.32667° пн. ш. 37.07750° сх. д. / 48.32667; 37.07750
Середня висота
над рівнем моря
160 м
Водойми р. Гришинка
Відстань до
обласного центру
71,2 км
Відстань до
районного центру
10,1 км
Найближча залізнична станція Покровськ
Відстань до
залізничної станції
9,9 км
Місцева влада
Адреса ради 85330, с. Гришине, вулиця Центральна, 116
Сільський голова Біленко Ольга Вікторівна
Карта
Гришине. Карта розташування: Україна
Гришине
Гришине
Гришине. Карта розташування: Донецька область
Гришине
Гришине

Гри́шине — село в Україні, у Покровському районі Донецької області. Адміністративний центр Гришинської сільської ради.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Межує з районним центром, містом Покровськ (колишня залізнична станція Гришине), землями Покровської міської ради та с. Новоолександрівка Добропільського району Донецької області.

Розташоване над річкою Гришинка.

Історія[1][ред. | ред. код]

Нині відоме поселення з'явилося в XVI сторіччі, коли запорозькі козаки поступово заглиблюючись у лівобережні степи просунулися до верхів'їв рік Самари, Вовчої та заснували ряд зимівників. Поселення було назване в честь одного з засновників, з числа козаків. Після створення Самарської паланки увійшло до її складу.

На території села Гришине знаходиться 12 скіфських курганів, знайдено велику кількість скіфських кам'яних скульптур IX—XIII століть (кам'яні баби), що вказує на існування більш раннього поселення на цих землях.

Наприкінці XVIII сторіччя, між 1780 і 1790 роками, на території колишнього козацького зимівника була утворена казенна слобода Гришине, що в 1802 році увійшла до складу Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Слобода була заселена селянами-переселенцями з південних губерній. Також трохи згодом сюди переїхали кілька десятків польських родин. У відповідності з положеннями, що на той час існували, казенні селяни слободи одержали у подвірно-спадкове землекористування ділянки по З0 десятин.

Місцеве правління очолював старшина (отаман), діловодство вів слобідський писар. Вироки виносили за рішенням сходу всієї громади. Головним заняттям жителів Гришинської слободи було землеробство і скотарство. Також серед місцевих жителів було поширене мисливство, рибальство та виготовлення побутових товарів на продаж. Окреме місце в житті слободи займав свого часу чумацький промисел, так як через Гришине проходив тракт з Катеринослава на Бахмут.

З 1860 року (і майже до кінця XX сторіччя) в Гришине щороку проходило три триденні ярмарки. Мешканці навколишніх слобід та сіл приїжджали сюди з полотном, худобою, кіньми, хлібом, різними ремісничими та побутовими виробами.

Після реформи 1861 року Гришине стало волосним центром Бахмутського повіту.

В 1913 році в Гришине за переписом було 1300 дворів, проживало 11 951 осіб, працювали два парові млини, функціонував Свято-Покровський храм.

В 1914 році, на початку першої світової війни, до армії призвали близько половини дорослого чоловічого населення. Було реквізовано значну частину коней та худоби. Цим фактом скористався місцевий осередок більшовиків, розпочавши підпільну роботу з дискредитації місцевої влади, завербувавши частину місцевого населення.

В період озброєного протистояння ворогуючих сил з 1917 і до кінця 1919 року влада в поселенні постійно змінювалась.

Й. І. Тютюнник (сидить), Д. Я. Воробйов і С. І. Тютюнник (стоять зліва направо), 1919 рік

Для придушення антирадянських настроїв, зміцнення та покращення фінансового становища радянської влади на місцях, під керівництвом Д. Я. Воробйова в 1921—1922 роках був майже повністю реквізований зібраний місцевим населенням врожай. Це стало основною передумовою загибелі від голодної смерті частини місцевого населення та причиною зриву посівної 1923 року. Лише навесні 1924 року, радянська влада намагаючись стабілізувати ситуацію та створити лояльний осередок серед місцевого населення започаткувала сільськогосподарське товариство, якому виділила зерно та надала в тимчасове користування сільськогосподарську техніку для початку посівної.

З 1925 по 1930 роки силами місцевих жителів в селі було створено більше 100 приватних господарств.

З 1930 по 1932 роки радянська влада в особі голови сільради Ланцова М. М. та місцевих комуністів організувала в селі колективізацію приватного майна. Мобілізувавши маргінальну частини населення та озброївшись, вони почали терор по відношенню до приватних господарств та заможних селян. Протистояння не обійшлось без погроз та підпалів. Дехто з місцевих підприємців захищав своє майно зі зброєю в руках, але їх спротив було придушено. Багато селян добровільно знищували власне майно під час рейдів, аби воно не дісталося загарбникам. Частину місцевих мешканців було вислано до Сибіру за непокору владі.

В період з 1932 по 1933 роки мешканці села були поставлені на межу виживання поборами діючої влади, частина з них померла голодною смертю.

В 1932 році на підставі Постанови ВУЦВК «Про утворення Донецької області»[2] було створено Гришинський район, що включав колишні території Гришинської, Криворізької, Святогорівської і Сергіївської волостей. В 1934 році центр району було перенесено до залізничної станції Гришине (сучасний Покровськ) та разом з Гришинським районом було перейменовано[2] на Постишеве (потім в 1938 році на Красноармійське, пізніше в 1962 році на Красноармійськ та в 2016 році на Покровськ).

Пам'ятник «Слава»

В 1941 році, під а час другої світової війни, більша частина чоловіків села були мобілізовані на фронт. Ті що залишилися, брали участь у будівництві оборонних споруд та вели сільськогосподарську діяльність. З 21 жовтня 1941 року Гришине було під окупацією німецьких військ, в 1943 року тут проходила лінія фронту та тривали запеклі бої. 8 вересня 1943 року, силами частин 3-ої гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Д. Д. Лелюшенка, Гришине було звільнене від окупаційних військ.

Загалом, під час другої світової війни до лав радянської армії було призвано 463 мешканця села Гришине, 288 з них загинули, 142 були нагороджені за мужність та героїзм орденами та медалями.

В 1956 році, на місці братської могили загиблих воїнів Південно-Західного фронту було встановлено пам'ятник. В 1983 році його було реконструйовано та встановлено пам'ятник «Слава» роботи Леоніда Артемовича Бриня.

Див. також: Шахти села Гришине, Роз'їзд № 6.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 2259 осіб, із них 92,56 % зазначили рідною мову українську, 7,13 % — російську, 0,18 % — білоруську та 0,09 % — вірменську мову[3].

Релігія[4][ред. | ред. код]

Grishine church.jpg

В 1804 році в Гришине було побудовано православну Покровська церкву.

В 1957 році, за безпосередньої участі представників радянської влади церкву було понівечино, розграбовано та перетворено на зерносховище.

В 1989 році, рішенням Донецької облради від 12.07.1989 року за № 222 напівзруйновану будівлю церкви взято на державний облік як пам'ятник архітектури.

В період з 2001 по 2003 рік, силами протоієрея Василя Кійко та місцевої громади церкву було відновлено.

В 2005 році Свято-Покровський храм села Гришине було освячено митрополитом Донецьким і Маріупольским Іларіоном[5].

На даний момент храм повністю функціонує. В ньому представлені ікони написані в Києво-Печерській лаврі, на горі Афон та черніговськими майстрами іконопису. Церковний іконостас храму виготовлений в Почаївській лаврі.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Гришине, 2018 рік

Джерела[ред. | ред. код]

Згадки[ред. | ред. код]