Гришинська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гришинська операція
Історія Донбасу в 1917-1921 рр.
Гришино (Красноармейск). Конец XIX - начало XX века 2.jpg

Дата: листопад 1918 - лютий 1919
Місце: Донбас
Результат:
Сторони
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of Don Cossacks.svg Донська Республіка
Anarchist flag.svg
Військові сили
Flag of Ukraine.svg Армія Української Народної Республіки
Flag of Don Cossacks.svg Донська армія
Anarchist flag.svg Південно-Східна армія
Darker green and Black flag.svg Революційна повстанська армія України

Гришинська операція-військова операція повстанців Новомосковського і Павлоградського повіту які підпорядковувалися Катеринославському губернському повстанському ревкому, операцією керував Колос, і бійців Революційної Повстанської Армії України командиром махновської групи був Петро Петренко.

Передісторія[ред. | ред. код]

З початком антігетьманского повстання влада гетьмана була ліквідована майже на всій території Павлоградського та Новомосковського повіту, місцевими органами влади стали повстанські ревкоми і різні отамани. Всі місцеві повстанці об'єдналися під єдиним управлінням Катеринославського повстанського комітету. За рішенням губернського повстанкомав кінці листопада 1918 року було створено Гришинську бойову ділянку, була прийнято рішення перший удар направити в сторону Донбасу щоб об'єднати і підтримати місцевих повстанців які билися з донськими козаками. Повстанці поставили собі завдання зайняти лінію залізниці до Гришиного і об'єднати сили повстанців Донбасу і Катеринослава.

Для цієї мети був створений загін з повстанців Новомосковська Новодніпровска, загону Максименко і перейшли на бік повстанців бійців Армії УНР. Всього загін налічував 300 осіб серед них була: піхота, кавалерія, підриваний загін, загін залізничників і служби зв'язку, розвідка і санітарний бронепоїзд.

Загону давалася наступна бойове завдання: роззброїти німців, розігнати загони Директорії УНР, об'єднати повстанців під одним керівництвом, закріпити залізничні вузли, і перейти в наступ на донських козаків. Це завдання було покладено на залізничний штаб - організатора цього походу. На чолі польового дорожнього штабу стали Колос, Брусов, Костючки. Основний дорожній штаб залишився в Катеринослава в складі: Борисов, Годін, Апокін і звідти керував операцією.

Заняття станцій виглядало так під виглядом товарного поїзда прибували на станцію повстанці, спеціальна група роззброювала німецьку охорону і займали станцію телеграфні і телефонні апарати, після чого виділявся комендант станції а влада на місці передавалася місцевим повстанцям.[1]

Під час руху в Донбас до залізничної групи приєдналися місцеві повстанці з Василівки загін Мотуза, Павлівки загін Соколовського та Огія, Розбрат загін Панченко і Холода, з Гришинського району загони Бави, Лені, Рибіна. Залізничний загін вже налічує 1500 бійців, через брак озброєння частина повстанців відправили в рідні волості для роззброєння німецьких і петлюрівських частин. Серед повстанців були безпартійний, анархісти, комуністи, соціалісти, повстанці які підтримували Директорію УНР.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Після заняття станції Чаплине 10 грудня 1918 вже на підступах до Донбасу зі станції Просяної німці організували оборону і сконцентрували значні сили для протидії повстанцям. По відношенню до частин Армії УНР що перейшли на бік Директорії в Гришинський районі німці тримали себе нейтрально, до більшовиків ставилися негативно і вели з ними боротьбу після того як один із загонів Махно знищив загін німців.[3]

Після переговорів німці погодилися прийняти делегатів від повстанців в Гришиному після від'їзду Колоса переговори вів його заступник Максименко. У Новодніпровську Колоса підтримали представника Залізничного ревкому і Катеринославського губернського повстанського ревкому про подальший розвиток наступу в Гришинський напрямку і переговорах з Махно про спільні дії в цьому напрямку.

Приїхавши 1 січня 1919 Колос дізнався що повстанці вже знаходиться на підступах до Гришиного. 3 січня 1919 бронепоїзд з повстанцями виїхав в сторону Гришиного за чотири версти від станції повстанці зустрілися з німцями і вирушили разом на станцію, після переговорів німці зняли всі свої караули в місті і на станції вся влада на місці перейшла ревкому, німцям давалося 6 днів щоб покинути місто . Після заняття міста Колос відправився в Гуляйполе для переговорів з Махно, де домовився про спільні дії, також Махно виділив загін Петрова для операції в районі Гришиного.[4]

Не чекаючи на заняти станцій донцями повстанці вирішили негайно роззброїти німців. Для цього два загони вирушили в обхід Гришиного із завданням одному зайняти Бажану другого Гостре, обидві станції були зайняті донцями. Після нальоту повстанці під натиском козаків стали відступати до Гришина в якому повстанці роззброїли німців і готувалися до оборони. До міста прибули загони з Кнстантіновкі в 500 бійців під командуванням Топченко, загін Горбенко і Поднозова близько 600 багнетів і інші дрібні загони.[5]

До кінця січня повстанці пішли в контрнаступ і зайняли Очеретине відновили зв'язок з краматорськими повстанцями які вступали в сутички з частинами Армії УНР в районі Олександрівки та Краматорська, наблизилися до станції Мандрикіне на південній ділянці фронту Махно зайняв Хлібодарівку і наблизився до Волновахи відбувалися сутички роз'їздів.[6]

У 20 числах січня велика група білих прорвала південна ділянка фронту і рухалася в напрямку Гуляйполя. Колос дав вказівку командиру бойової дільниці Максименку встановити положення на цій ділянці.[7] Положення на Юзовско- Гришинський ділянці погіршився. На головному ділянці Авдіївка Очеретине довелося відступати і зайняти оборонну лінію між станцією Желанне Очеретине. На Рутченковському ділянці махновці також відступали. Довелося на цей учсток раніше він обіймав Махно перекинути загін, з опорними пунктами Велика Новосілка, Кременчік, Благодатне.[8]

На початку лютого в Гришине прибули загони з Дружківки Краматорська з'їхалося багато активних партпрацівників з Донбасу, Дружківки, Краматорська, Юзівки, Міхіенко, Моїсеєнко, Зайцев, Курочкін, і ін. В місті було проведено збори під головуванням Казанкова на якому виступив Колос і запропонував перекинути рухливі частини на Катеринослав і Синельникове а менш рухливі залишити на Гришинський ділянці.[9] Нарада погодилося перекинути частини на запропоновані ділянки. Всі організації Донбасу погодилися виїхати з військами, в Гришине залишилася комендатура.

На гришинській ділянці залишився Гришинський селянський загін, полк Кліпача, один бронепоїзд з командиром Кочубеєм і загоном махновців Петрова чисельністю 2000 чоловік. З донбаського фронту було знято 4000 бійців.[10]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Белаш А. В., Белаш В. Ф. «Дороги Нестора Махно». Киев: РВЦ «Проза», 1993.
  • Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. — М.-Л.: Госвоениздат, 1932. — 350 с. — Тираж 5000 экз.;
  • Колос, Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. / Г. А. Колос ; Испарт ОК КП(б)У. - Днепропетровск : Б. и., 1927. - 47, [1] с. : портр.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Колос, Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 21
  2. Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 22
  3. Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 22
  4. Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 24
  5. Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 25
  6. Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 28
  7. Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 32
  8. Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 33
  9. Колос, Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 39
  10. Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918-1919 г. Стр 40