Гродненська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гродненська область
Гродзенская вобласць
Гродненская область
Coat of Arms of Hrodna Voblasts.svg Flag of Hrodna Voblasts.svg
Герб Гродненської області Прапор Гродненської області
Основні дані
Країна: Білорусь Білорусь
Утворена: 20 вересня 1944
Населення: 1 123 500
Площа: 25 000 км²
Густота населення: 45 осіб/км²
Телефонні коди: +375-152
Обласний центр: Гродно
Райони: 17 районів
Міста:

обласного значення
районного значення


Гродно
БерезовкаВовковиськДятловоІв'єЛідаМостиНовогрудокОшмяниСвіслочСкідельСлонімСморгоньЩучин
Райони в містах:
Смт:
Села:
Селища:
Селищні ради:
Сільські ради:
Номери автомобілів:
Інтернет-домени:
Обласна влада
Веб-сторінка: http://region.grodno.by/
Голова ОДА: Савченко Володимир Егорович
Голова обл. ради:

Гро́дненська о́бласть (біл. Гродзенская вобласць) — область на північному заході Білорусі, межує з Польщею і Литвою. Адмінстративний центр і найбільше місто області — Гродно.

Природа[ред.ред. код]

Для області характерний плоский рельєф (130—190 метрів). Центральне положення займає Німанська низовина, витягнувшись уздовж Німана, при виході Німана за кордони республіки знаходиться найнижча точка країни — 80 метрів над рівнем моря. На півночі та північному-сході розташована Лідська рівнина (до 170 метрів) і Ошмянська височина (до 320 метрів), на крайньому північному сході республіки — частина Нарачано-Вілейської низовини. На півдні та сході знаходяться моренні згладжені височини: Гродненська, Волковиська, Новогрудська — на який знаходиться найвища точка області — Замкова гора (323 метри).

Корисні копалини: залізні руди (Новоселковське родовище ільменіт-магнетитових руд в Корелицькому районі і деякі прояви руди вздовж кордону з Литвой в Гродненському районі), торф (головним чином у Німанській низовині), крейда, цегляна та черепична глини, цементна сировина (головні родовища у Вовковиському районі), силікатні піски, вапняна сировина, піщано-гравійний матеріал.

Зима в області м'яка і коротка, літо — довге і помірно тепле. Середньомісячна температура повітря у січні коливається від −6,6 °C в Корелицькому і Новогрудському районах до −5 °C на південному заході в Берестовицькому та Свислочському районах, в липні температура сягає 17-18,2°С. Вегетативний період триває 189—200 діб. Річна кількість опадів становить 520—640 мм, 71 % з них припадає на теплу половину року (квітень-жовтень).

Практично усі терени області відносяться до басейну Немана і його приток: Березина, Гав'я, Дітва, Лебеда, Котра (справа), Уша, Сервач, Щара, Ласосна. На північному сході тече ріка Вілія (з Ошмянкою). На північному заході починається ріка Нарев — приток ріки Вісла. Августовський канал з'єднав басейни Немана та Вісли. Найбільші озера: Біле, Рибниця, Молочне, Світязь (в межах Світязянського ландшафтного заказника), Свирь та Вишневське (на кордоні з Мінською областю).

Ґрунти сільськогосподарських угідь значно ерозовані і забрилені, значно заболочені. Дерново-підзолисті ґрунти становлять 78,9 % площ сельгоспугідь, дерново-підзолисті заболочені — 17,5 %. Переважають супісчані ґрунти — 56,9 %,є суглинисті — 23,1 %, пісчані і торфяні — по 10 %. Осушені землі становлять 18,5 % сільгоспугідь.

Середня лісистість становить 33 %, від 10-12 % в Берестовицькому і Зельвенському районах до 50 % в Свислочському. Ліси переважно хвойні (68,8 %) та ялинкові (11 %), менше березових, чорноольхових, дубових, грабових, ясеневих. Збереглися великі лісові масиви — пущі: Налибокська, Липичанська, Графська, частково Біловезька.

Переважають низинні болота, що займають 6,6 % території області, більша частина їх осушена. Під луками зайнято 14,4 % території, 2/3 з них — низинні. На території області знаходяться 10 природних заказників республіканського значення, 50 пам'ятників природи.

Історія[ред.ред. код]

Територія Гродненщини заселена людьми починаючи з пізнього палеоліта. Найбільш древні стоянки перебували на озері Світязь, біля села Черешля Новогрудського, Несиловичі Дятловського, Збляни Лідського районів, біля гирла річки Котра.

Наприкінці першого - початку другого тисячоліття на території Гродненщини склалася вкрай складна етнічна ситуація. Тут жили східнослов'янські племена (дреговичі, кривичі, волиняни, древляни), західнослов'янські (мазовшани), східнобалтські (литва), західнобалтські (ятвяги). У другій половині 1-го тисячоріччя починається слов'янська колонізація. Опановуючи території Гродненщини, слов'яни поступово асимілювали балтомовне населення, що жило там. Асиміляція балтів тривала аж до 12-13 століть.

До початку 12 століття значна частина Верхнього Принімання виявилася в складі давньоруської держави - Київської Русі. У цей час з'являються перші великі міста - Гродно (1128), Новокупок (давньоруською мовою - Новгородок або Новогородок) (1212), Слонім (1251), Волковиськ (1005), Ліда (1323).

В 12 - першій половині 14 сторіччя існували Гродненське, Новогрудське й Вовковиське князівства. Ці самостійні державні об'єднання несли на собі відбиток єдиного політичного й соціально-економічного розвитку східнослов'янських земель у складі Київської Русі. Князівства, як і інші західноруські землі, тривалий час перебували під постійною загрозою монголо-татарського завоювання. Більше двох сторіч вони були форпостом боротьби з агресією хрестоносців.

Саме ці обставини обумовили утворення в 13-14 століттях багатонаціональної держави - великого князівства Литовського, Російського й Жемойтського. Першою столицею цього державного утворення стало місто Новокупок.

В умовах боротьби проти агресії хрестоносців у замку Крево, що в Сморгонському районі, укладена знаменита Кревська унія 1385 року, що поклала початок об'єднанню Великого князівства Литовського і Польщі у єдину державу - Річ Посполиту.

Значною віхою в спільній боротьбі за незалежність проти зовнішньої агресії стала Грюнвальдська битва 1410 року, де була здобута перемога над завойовниками.

В 12-16 століттях найбільші міста й містечка Гродненщини стали відігравати значну роль в економічному й культурному житті країни. Деякі з них (Гродно, Новокупок, Слонім) одержали самоврядування відповідно до магдебурзького права. Гродненська економія, як адміністративно-територіальна одиниця, була в той час однією з найрозвиненіших і богатих у державі.

Гродненська область в 1944—1946 рр.
Гродненська область в 1946—1954 рр.

Після 2 і 3 поділів Речі Посполитої в 1793 і 1795 р. територія сучасної Гродненської області ввійшла до складу Російської імперії. Значною подією в її історії став 1801 рік, коли була утворена Гродненська губернія, що незабаром стала однієї з найбільше економічно розвинених губерній Росії.

Мешканці Гродненщини брали активну участь у повстаннях під керівництвом Тадеуша Костюшко, Костянтина Калиновського. В останньому випадку, повстання підтримали в основному поляки й литовці. Білоруські селяни здебільшого не прийняли повстання Калиновського й разом із царськими військами воювали проти них[1]. Також жителі Гродненщини брали активну участь у революційних виступах в 1917 році. За умовами Ризького мирного договору 1921 року вся територія сучасної Гродненської області була включена до складу Польщіи. У вересні 1939 року року Гродненщина була повернута Білоруській РСР. Гродно одержав статус районного центру в новоутвореній Білостоцькій області. У роки Німецько-радянської війни на території області діяли радянські й польські партизани. Після звільнення Білорусі від німецьких загарбників її області були розукрупнені. Із частин Білостоцької, Берестейської і Барановицької областей 20 вересня 1944 року була утворена Гродненська область із центром у місті Гродно. В 1946 р., відповідно до договорів Ялтинської конференції 1945 р., кордон Білорусі й Польщі встановлювалася по так називаній лінії Керзона. У результаті західні прикордонні ділянки Гродненської області були передані Польській народній республіці. В 1954 р. після укрупнення областей БРСР до Гродненської області приєднали ділянки розформованих Молодечненської та Барановицької областей, і вона отримала сучасні обриси.

Населення[ред.ред. код]

Місце області на мапі Білорусі

На 2003 на теренах Гродненської області мешкало 1150 тисяч осіб, з них: 746,4 тис. (63,6 %) — в містах, 427,5(36,4 %) — в селищах.

Кількість чоловіків в Гродненщині становить 552,8 тис. (47,1 %),Кількість жінок — 621,1 тис. (52,9 %). Численність населення у віці до 19 років становить 312 тис. осіб, 20-59 років — 622,5 тис., 60 років і старіше — 239,4 тис.

За національним складом: білоруси становлять 62,3 %, поляки — 24,8 %, росіяни — 10,1 %, українці — 1,8 %, литовці — 0,2 %, татари — 0,2 %, євреї — 0,4 %, інші національності — 0,4 %.


Історична динаміка національного складу населення Гродненської області за даними переписів.

1959 1970 1979 1989 1999 2009
Білоруси 646 718 729 381 698 420 702 208 738 216 715 249
Поляки 332 430 276 507 299 250 300 836 294 090 230 810
Росіяни 72 250 86 145 99 597 124 250 119 200 87 451
Українці 12 004 16 230 18 677 23 401 21 166 14 983
Литовці 4 224 3 427 3 087 2 964 2 153
Татари 2 075 2 086 2 177 2 462 2 161 1 710
Вірмени 193 191 461 1 049 905
Азербайджанці 142 194 526 581 678
Євреї 3 744 3 199 2 653 2 208 938 537
Цигани 226 330 376 452 372
Німці 171 276 435 669 329
Молдавани 151 274 471 415 319
Грузини 169 167 224 285 264
Всього 1 076 789 1 120 395 1 127 465 1 163 608 1 185 178 1 072 381


1959 1970 1979 1989 1999 2009
Білоруси  60,06%  65,10%  61,95%  60,35%  62,29%  66,70%
Поляки  30,87%  24,68%  26,54%  25,85%  24,81%  21,52%
Росіяни  6,71%  7,69%  8,83%  10,68%  10,06%  8,15%
Українці  1,11%  1,45%  1,66%  2,01%  1,79%  1,40%
Литовці  …  0,38%  0,30%  0,27%  0,25%  0,20%
Татари  0,19%  0,19%  0,19%  0,21%  0,18%  0,16%
Вірмени  …  0,02%  0,02%  0,04%  0,09%  0,08%
Азербайджанці  …  0,01%  0,02%  0,05%  0,05%  0,06%
Євреї  0,35%  0,29%  0,24%  0,19%  0,08%  0,05%
Цигани  …  0,02%  0,03%  0,03%  0,04%  0,03%
Німці  …  0,02%  0,02%  0,04%  0,06%  0,03%
Молдавани  …  0,01%  0,02%  0,04%  0,04%  0,03%
Грузини  …  0,02%  0,01%  0,02%  0,02%  0,02%

Найбільші міста[ред.ред. код]

Міста з населенням понад 20 тисяч осіб:

Назва міста Населення,
осіб (2009[2])
Гродно 338200
Ліда 95800
Слонім 50800
Вовковиськ 46500
Сморгонь 36900
Новогрудок 30800

Економіка[ред.ред. код]

В 2009 р. підприємства області виробили промислової продукції у фактичних відпускних цінах (з урахуванням давальницької сировини) на суму 11,603 трлн рублів(2008-11,033).

ЗМІ[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Коялович М. О. Читання по історії Західної Росії. - Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2006. - 480 с.; Втрата С., диакон. Повстання 1863-1864 р. і церковне життя в Білорусі (кандидат. дис.). - Жировичи, 2000; Історія Білорусі: З найдавніших часів до нашого часу. / И. И. Ковкель, Э. С. Ярмусик. 4-і видання. Мінськ, Аверсэв, 2004.
  2. http://www.citypopulation.de/Belarus.html

Посилання[ред.ред. код]

Білорусь Це незавершена стаття з географії Білорусі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.