Громадянська освіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Громадянська освіта — це навчання принципам та видам залученості громадян в суспільних та політичних процесах[1]. Громадянська освіта може бути як формальною (затверджені на державному рівні класи з політичного/суспільного виховання), так і неформальною (тренінги/курси/патріотичні програми для молоді).

Історія громадянської освіти в незалежній Україні[ред. | ред. код]

Історію громадянської освіти в Україні можна умовно поділити на 3 етапи:

Передумови створення: від незалежності до 1999[ред. | ред. код]

В цей період громадянська освіта не мала чіткої державної політики та була представлена в патріотичних годинах в шкільних закладах і в позішкільній державній програмі "краєзнавство". В недержавному секторі почали з'являтись молодіжні організації, що мають в статуті мету з розвитку громадянської освіти та патріотичного виховання. 22 лютого 1990 року було офіційно зареєстровано скаутську організацію "Пласт" в м. Львів, а 14 жовтня 1994 року в м. Чернігів було зареєстровано першу організацію з громадянської освіти "АХАЛАР"[2].

Розвиток державної освітньої програми: 2000-ні[ред. | ред. код]

У квітні 2000 року Президія Академії педагогічних наук України схвалила основні положення „Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” [3].

В 1999 році Києво-Могилянська Академія створює Інститут громадянської освіти для створення досліджень та концепцій розвитку громадянської освіти. В липні 2000 року Інститут громадянської освіти розробляє концепцію громадянської освіти в Україні[4]. В 2005 році Інститутом було створено концепцію політичної освіти в Україні[5].

В 2008 році випускники німецької програми громадянської освіти Theodor Heuss Kolleg створюють представницьку програму "Майстерня громадської активності" та розробляють концепцію громадянської соціальної залученості за допомогою створення локальних соціальних проектів[6].

Саме в цей момент почалось фінансувіння програм з громадянської освіти іноземними донорами, серед таких програм:

  • Проект "Освіта для демократії в Україні" (ЄС, США)
  • «Громадянська освіта – Україна» 2005-2008 (ЄС)
  • “Навчальний тур з громадянської освіти” 2002 (USAID)
  • Програма «Практичне право» та «Дебати». Інформаційно-методичний центр "Дебати" 1999-2001 (США)
  • Українсько-Швейцарський проект «Сприяння розвитку освіти для демократії в Україні» 2005-2010 (SIDA)
  • Проект Благодійної організації «Вчителі за демократію та партнерство» «Забезпечення якості освіти для демократичного громадянства» 2007-2010 (Рада Європи)
  • Проект «Спільнота споживачів та громадські об’єднання» 2008-2010 (ЄС, ПРООН)[7].

Кризовий і пост-кризовий періоди: 2010-2014 і зараз[ред. | ред. код]

В 2009 році відбувся перегляд концепції розитку громадянської освіти, в якому було ухвалено визначення плану дій з поширення громадянської освіти на місцеві адміністрації[8]. В 2014 році, під час бойових дій на Сході та Півдні України, рівень розвитку громадянської освіти не зміг протистояти впливу російської пропаганди в деяких регіонах України[9].

Наразі, багато з проектів громадянської освіти в Україні намагаються адресувати проблему впливу пропаганди на політичне та громадянське життя українців, серед них:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Івкіна, Ольга. Громадянська освіта в школах України. Що це? :: Дети Запорожья. deti.zp.ua. Процитовано 2017-04-30. 
  2. Центр Гуманистических Технологий АХАЛАР - История и философия. ahalar.org. Процитовано 2017-04-30. 
  3. Карнаух, Анна (липень 2007). Громадянська освіта як засіб формування політичної культури молоді. 
  4. Колаборація авторів. Праці викладачів та професорів національного університету "Києво-Могилянська Академія" 1992-2002 роки. 
  5. Колаборація авторів (лютий 2012). Список публікацій Інституту громадянської освіти. 
  6. Майстерня громадської активності. Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні (uk). Процитовано 2017-04-30. 
  7. Іванюк, І.В. (2013). Громадянська освіта в Україні: аналітичний звіт. 
  8. Батіщева, Ольга (2013). ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАНЯ. 
  9. Прес-релізи та звіти - Індекс результативності російської пропаганди. www.kiis.com.ua. Процитовано 2017-04-30. 
  10. Ukraine | IREX. IREX (en). Процитовано 2017-04-30.