Громов Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Громов Михайло Михайлович
рос. Громов Михаил Михайлович
Gromov Mihail Mihajlovich 1934.jpg
Народження 12 (24) лютого 1899(1899-02-24)
Російська імперія Твер, Російська імперія
Смерть 22 січня 1985(1985-01-22) (85 років)
СРСР Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Q16691456?
Роки служби 19171955
Звання CCCP air-force Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник авіації
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Інше встановив світовий рекорд дальності польоту
здійснив безпосадочний переліт
МоскваПівнічний полюсСША
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Громов Михайло Михайлович у Вікісховищі?

Михайло Михайлович Громов (12 (24) лютого 1899(18990224), Твер — 22 січня 1985, Москва) — радянський льотчик і воєначальник, професор, генерал-полковник авіації, Герой Радянського Союзу (1934).

У 1934 встановив світовий рекорд дальності польоту (понад 12 тис. км), у 1937 здійснив безпосадочний переліт Москва — Північний полюс — США. Під час Німецько-радянської війни командував повітряними арміями (1-ша та 3-тя повітряні армії).

Біографія[ред. | ред. код]

Михайло Михайлович Громов народився 12 (24) лютого 1899 в Твері. Дитинство та юність провів у Калузі, Ржеві, селищі Лосіноостровський (нині — в межі Москви).

Згідно з автобіографією, публікація якої на початку 1970-х років була надзвичайно утруднена унаслідок цензури (автор назвав цей процес «ходінням по муках»), Михайло Громов мав у своєму соціальному походженні як дворянські, так і селянські корені. Батько, Михайло Костянтинович Громов, походив з родини дворянської інтелігенції. Як людина надзвичайно обдарована, він рано виявив різноманітні здібності, у тому числі в музиці та малюванні. Після гімназії він вступив на медичний факультет Московського університету і далі служив військовим лікарем.

Мати, Любов Гнатівна Андрєєва, походила з малограмотній селянської родини, коли підросла, то втекла з дому в Петербург, щоб здобути освіту. Там вона закінчила акушерські курси, повернулася до Твері та зустрілось з Михайлом Костянтиновичем Громовим. Незабаром вони таємно повінчалися. Шлюб їх був «нерівним» та рідні батька М. Громова, дізнавшись про нього, змушені були цей шлюб відкинути.

Навчання та кар'єра[ред. | ред. код]

Звання, нагороди[ред. | ред. код]

Генерал-полковник авіації (1944), заслужений льотчик СРСР (1925), заслужений майстер спорту СРСР (1969), професор (1937).

Нагороджений 4 орденами Леніна (1934, 1945, 1969, 1984), орденом Жовтневої Революції (1979), 4 орденами Червоного Прапора (1925, 1937, 1944, 1948), орденами Суворова 2-го ступеня (1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (1942), 3 орденами Червоної Зірки (1932, 1933, 1967), медалями, іноземними нагородами. Удостоєний медалі де Лаво (ФАІ) (1937).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Ім'ям М. М. Громова названі вулиці в Москві, Севастополі, Черкасах, Єкатеринбурзі, Дніпропетровську, площа в Жуковському Московської області. Літак Ту-160 (розбився в 2003 році), літак Іл-96-300 авіакомпанії «Аерофлот — Російські авіалінії».

Ім'я прославленого льотчика носить Льотно-дослідницький інститут. На будинку, де він жив у Москві, і на будинку в місті Жуковський, в якому він працював, встановлено меморіальні дошки. Також в Жуковському встановлено погруддя Героя. Піонерська дружина школи № 64 міста Свердловська носила ім'я М. М. Громова, іменем М. М. Громова названо ліцей № 227 Києва.

На честь льотчика названо астероїд 4920 Громов.

Література[ред. | ред. код]

  • Васин В. П., Симонов А. А. Испытатели ЛИИ. Жуковский, 2001(рос.)
  • Герои огненных лет. Книга 6. М.: Московский рабочий, 1983(рос.)
  • Герои Советского Союза и России Северного АО г. Москвы. М., 2003(рос.)
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
  • Долгов И. А. Золотые звёзды калининцев. Кн. 1. — М.: Московский рабочий, 1983(рос.)
  • Громов Михайло Михайлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).