Гросмейстер (шахи)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Титулом Міжнародний Ґросмайстер нагороджуються шахісти світового класу шаховою організацією ФІДЕ. За винятком титулу «Чемпіона Світу», ґросмайстер — найвищий титул, якого може досягти шахіст. Це — довічний титул.

Шахові титули ґросмайстрів, міжнародних майстрів і майстрів ФІДЕ відкриті як для чоловіків, так і для жінок. Починаючи з Нони Гапріндашвілі в 1978 році, низка жінок заробили титул ґросмайстра.

Існує окремий титул для жінок — Жіночий Ґросмайстер. Але цей термін іноді вживають неправильно, цим титулом нагороджують жінок, що за рівнем гри знаходяться приблизно між чоловічими титулами майстра ФІДЕ і міжнародного майстра.

ФІДЕ також нагороджує титулом ґросмайстра композиторів шахових задач і найкращих гравців у шахи за листуванням.

Історія[ред.ред. код]

Наприкінці XIX і на початку XX століття популярним словом для позначення гравця світового класу було французьке слово «маестро».

Термін «ґросмайстер» (або гросмейстер, від. нім. Großmeister) використовували протягом турніру в Остенді у 1907 році. Турнір ділився на дві секції: Чемпіонат і Турнір майстрів. Секція Чемпіонату була для гравців, які раніше виграли міжнародний турнір. Зіґберт Тарраш виграв секцію Чемпіонат, випередивши Карла Шлехтера, Давида Яновського, Френка Маршалла, Опіка Амоса і Михайла Чигоріна, пізніше цих гравців називали ґросмайстри для цілей турніру. Слово «ґросмайстер» не використовували, наприклад, в англійській мові аж до 1914 року.

Перші формальні ґросмайстри (1914)[ред.ред. код]

Титул ґросмайстрів було вперше формально надано російським імператором Миколою ІІ, який 1914-го року в іменному порядку нагородив ним п'ять шахістів: Емануїла Ласкера, Хосе Рауля Капабланку, Олександра Алехіна, Зіґберта Тарраша і Френка Маршалла. Ці шахісти були фіналістами знаменитого турніру 1914 року в Санкт-Петербурзі, який частково спонсорував імператор.

Нестандартне вживання перед 1950 роком[ред.ред. код]

До 1950-го року, термін «ґросмайстер» іноді неофіційно застосовували до інших шахістів світового класу.

У 1927 році Шахова Федерація СРСР ввела титул Ґросмайстер Радянського Союзу тільки для радянських шахістів. Цей титул було скасовано 1931-го року, після того, як Борис Верлінський переміг у Шаховому Чемпіонаті СРСР 1929-го року. Титул було повернено 1935-го року, щоб нагородити Михайла Ботвинника, який став першим «офіційним» ґросмайстром СРСР.

Офіційний статус[ред.ред. код]

Коли ФІДЕ реорганізувалася після Другої Світової Війни вона прийняла правила з приводу нагороди шаховими титулами. Титули були присуджені за рішенням Генеральних Зборів ФІДЕ і Арбітражного Комітету. ФІДЕ вперше нагородила титулом ґросмайстра 1950-го року 27 шахістів. Цими шахістами були:

Положення 1953 року[ред.ред. код]

Юхима Боголюбова не було введено до класу ґросмайстрів і він не отримував титул до 1951 року, коли на арбітражному комітеті ФІДЕ проголосували 13 за, 8 проти і 5 утримались. Югославія підтримувала введення титулу, на відміну від інших комуністичних країн. За новими правилами титул Міжнародного ґросмайстра ФІДЕ отримали:

  1. Чемпіон світу.
  2. Майстри, які мають абсолютне право грати в Турнірі кандидатів або будь-які шахісти, які замінюють відсутнього суперника і заробляють як мінімум 50% рахунок.
  3. Переможці міжнародного турніру, що відповідають вказаним нормам і будь-які шахісти, що вигравали такі турніри за попередні чотири роки. Турнір має бути як мінімум з одинадцятьма колами та сіма або більше гравцями.
  4. Гравець, що демонструє здатність бути рівним з трьома першими шахістами в міжнародному турнірі або матчі. Такі титули повинен схвалити Комітет кваліфікації з підтримкою як мінімум п'яти членів.

Список наймолодших ґросмайстрів[ред.ред. код]

Свого часу[ред.ред. код]

За всю історію[ред.ред. код]

Гравець Країна Років Місяців Днів Рік
1 Сергій Карякін Україна Україна 12 7 0 2002
2 Парімар'ян Негі Індія Індія 13 4 22 2006
3 Магнус Карлсен Норвегія Норвегія 13 4 27 2004
4 Вей І КНР Китай 13 8 23 2013
5 Бу Сянчжі КНР Китай 13 10 13 1999

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Шахматы. Энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 91—92. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3