Гроссман Леонід Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гроссман Леонід Петрович
Народився 12 (24) січня 1888
Одеса, Російська імперія[1]
Помер 15 грудня 1965(1965-12-15)[1] (77 років)
Москва, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР[1]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1955–1980).svg СРСР
Діяльність письменник, літературний критик, біограф
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Володіє мовами російська[2]

Леонід Петрович Гросссман ( 24 січня 1888, Одеса16 грудня 1965, Москва, РРФСР) — пушкінознавець, історик російської літератури та театру єврейського походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Після закінчення Рішельєвської гімназії в 19061907 слухав лекції на факультеті права в Паризькому університеті, а потім — в Імператорського Новоросійського університету на юридичному факультеті, який закінчив 1911. При цьому ж університеті був залишений професорським стипендіатом кафедри енциклопедії та філософії права. Виступав з критичними статтями на історико-літературні теми в «Вестнике Европы», «Русской мысли» та інших журналах і газетах. У 1920—1921 навчальному році — викладач літератури в Одеському гуманітарно-суспільному інституті.

У 1921 переїхав до Москви, де жив до кінця свого життя. 1936 обраний членом Пушкінської комісії та брав активну участь в її роботі. Вів викладацьку діяльність у Вищому літературно-художньому ін-ті ім. В. Брюсова, у Московському педагогічному інституті, професором якого був від 1940 до 1959, у Свердловському університеті, де працював під час Радянсько-німецької війни.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Більшу частину життя займався науково-дослідницькою та літературною діяльністю. Праці вченого (всього близько 400 назв, серед яких майже 30 книжок окремим виданням) присвячені різним питанням історії та теорії літератури, поетики, стилістики, віршознавства, а також творчості майже всіх значних російських письменників XIX ст. Вивчаючи індивідуальний стиль письменників приділяв велику увагу фактам біографії, психологічним особливостям особистості, світогляду письменника та його залежності від соціальних і політичних обставин. Особливу увагу приділяв вивченню життя та творчості О. Пушкіна, книги і статті про якого за своєю чисельністю та науковому значенню уступають тільки його працям, присвяченим Ф. Достоєвському, які сам вчений вважав важливішими серед виданих. Зацікавленість вченого творчістю О. Пушкіна відбулось ще в «одеський» період його життя. 1919 підготував велику вступну статтю до однотомного видання творів видатного поета. На 1920-ті припадає ціла серія дослідницьких робіт, що зайняли помітне місце в пушкінознавстві та принесли успіх молодому вченому. Безумовним успіхом користувались книжки — «Пушкин в театральных креслах. Картины русской сцены 1817–1820 гг.» і «От Пушкина до Блока. Этюды и портреты». З другої половини 1920-х почав детально вивчати біографію поета, збирати старі документальні джерела для його життєпису, знаходити та публікувати нові. Його цікавлять окремі епізоди біографії Пушкіна, долі людей, з якими поету довелось зустрічатися. 1929 у журналі «Красная нива» опублікував статтю «Женитьба Дантеса. Новые материалы о дуэли Пушкина», а згодом зібрав нові дані про Дантеса після подій 1837, які лягли в основу статті «Карьера Д'Антеса». В останній розвідці автор вперше розробив на підставі першоджерел політичну біографію вбивці Пушкіна. Слідом за цим опублікував дві цінні статті — «Документы о Геккеренах» і «Французское свидетельство о дуэли Пушкина». 1939 у серії «Жизнь замечательных людей» вийшло перше видання повної біографії поета — «Пушкин».

Праці[ред. | ред. код]

  • Библиотека Достоевского по неизданным материалам. — Одесса, 1919;
  • Вторник у Каролины Павловой. Сцены из жизни московских литературных салонов 40-х годов. — Одесса, 1919;
  • Портрет Манон Леско. Два этюда о Тургеневе. — Одесса, 1919;
  • На полях Пушкина // Лирический круг. Страницы поэзии и критики. — М., 1922;
  • Три современника. Тютчев — Достоевский — Аполлон Григорьев. — М., 1922;
  • Исповедь одного еврея. — М.-Л., 1924;
  • Пушкин в театральных креслах. Картины русской сцены. 1817—1820 годов. — Л., 1926;
  • От Пушкина до Блока: Этюды и портреты. — Л., 1926;
  • Жизнь и труды Ф. М. Достоевского. Биография в датах и документах. — М.-Л., 1935;
  • Документы о Геккеренах // Пушкин. Временник Пушкинской комиссии. — Т. 2. — М.-Л., 1936;
  • Бальзак в России // Литературное наследство. — Т. 31-32. — М., 1937;
  • Французское свидетельство о дуэли Пушкина // Пушкин. Временник Пушкинской комиссии. — Т. 4-5. — М.-Л., 1939;
  • Пушкин. — М., 1939;
  • Театр Сухово-Кобылина. — М.-Л., 1940;
  • Н. С. Лесков. Жизнь и творчество. Поэтика. — М., 1945;
  • Николай Семёнович Лесков. — М., 1956..

Література[ред. | ред. код]

  • Благой Д. Д. Новая книга по истории литературы // Печать и революция. — 1926. — № 2;
  • Писатели современной эпохи. — Т. I. — М., 1928;
  • Немеровская О. Леонид Гроссман во весь рост // На литературном посту. — 1929. — № 6;
  • Пушкин. Временник Пушкинской комиссии. — Т. 1. — М.-Л., 1936. — С. 362;
  • Мацуев Н. Советская художественная литература и критика 1938–1948. Библиография. — М., 1952. — С. 399;
  • Алексеев М. П. Л. П. Гроссман: [Некролог] // Временник Пушкинской комиссии, 1964. — Л., 1967. — С. 64-68; БСЭ. — Т. 7. — М., 1972. — С. 352

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Гроссман Леонид Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.