Грот святого Онуфрія (Улашківці)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грот святого Онуфрія Picto infobox map.png
Розташування
Країна Україна
Регіон Тернопільська область,
Чортківський район,
Нагірянська громада
Місцевість с. Улашківці
Карти розташування

Грот святого Онуфрія — цінна і унікальна геологічна пам'ятка природи, археології та історії лівобережжя Середнього Придністров'я. Знаходиться в селі Улашківцях Нагірянської громади Чортківського району на Тернопільщині.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Розташований в західній околиці села на першій надзаплавній терасі правого берега річки Серет, на скелястому травертиновому виступі гори в 4 м нижче його вершини (урочище Під кляштором), вище якого знаходиться монастир отців-василіан). Північно-східна частина скельного плеса в ярі омивається правою течією безіменного струмка. До гроту можна потрапити з північно-західної частини схилу гори. Перед входом до гроту знаходиться похиле трикутникоподібне плато, що утворене внаслідок накопичення відкладів делювію.

Згадується у наукових публікаціях таких польських та українських дослідників, як Мечислав Орлович[1], Іван Крип'якевич[2], Богдан Рідуш[3] та інші, які повідомляли, що тут знаходиться грот пов'язаний з культом святого Онуфрія.

В 2011—2012 роках досліджувався та обстежувався археологом, спелеологом, дослідником старожитностей, фортифікацій та топоніміки Володимиром Добрянським. Під час його досліджень було встановлено, що грот утворений у вапняковому туфі травертину. Такі геологічні формації виникли не в морських, а в континентальних умовах. За основним морфологічним класом цей грот сформований в каскаді у результаті нарощування травертину, в якому й відбувся процес його карстування — пізніше на процеси формування травертинової скелі та гроту спричинили впливи дії вивітрювання та водоерозії.

Встановлено, що в 70 м північніше від гроту у схилі яру, з якого витікає джерело (поряд знаходиться фігура святого Івана Хрестителя), знайдена крем'яна подовгасто-пірамідальної форми пластина, яка виготовлена шляхом сколювання з нуклеоса. Це знаряддя праці датується періодом пізнього палеоліту — мезоліту.

Володимиром Добрянським навесні 2013 року в 250—300 м західніше гроту відкрите та досліджене багатошарове поселення, яке розміщене у присілку села, що носить топонімічну назву Хатки. Воно знаходиться на трикутному мисі біля глибоких схилів крутого берега правої течії р. Серет. Під час обстеження було з'ясовано, що поселення повністю зруйноване сучасними будівлями. Культурний шар, на жаль, простежено тільки на приватних городах розміщених вздовж схилів яру. Тут виявлено, досліджено та обстежено старожитності трипільської, комарівської і голіградської культур.

По всій ймовірності у дохристиянські часи тут існувало язичницьке святилище[4], про існування якого свідчить збережений вапняковий кам'яний менгір, що був спеціально з-віддаля занесений сюди. Він знаходиться північніше гроту у верхній частині травертинової скелі, біля якої витікає джерело. На місці менгіра зараз встановлено водозбірник та поставлено статую Івана Хрестителя. Пізніше, орієнтовно в XV—XVI ст. на місці цього святилища виник християнський скит. Тому предтечею та першопочатком християнського монастирського чернечого життя, що впродовж кількох століть розвивалося й формувалося у с. Улашківцях — є цей невеликий травертиновий грот[5]. Його функціональне призначення — це скит. Адепти цього віровчення втілювали практику ісихазму. Це явище на Подністров'ї втілене також у греко-католицькому обряді, яке є унікальним в культурному просторі католицького світу, що пов'язане з культом святого Онуфрія Великого. Тому стверджуємо, що це унікальний регіон, аналогів якому не знаходимо не лише в Україні, але на інших теренах ближнього та далекого зарубіжжя. Філософія ісихазму також була втілена у побуті, архітектурі та інших проявах культурного життя Лівобережжя Середнього Подністров'я та Галичини в XVI—XIX ст[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Orlowich, M. Ilustrowany hrzewodnik po Galicji. — Lwow, 1919.
  2. Крип'якевич, І. Печери в Галичині // Туристика і краєзнавство. — Львів, 1925. — Ч. 2. — С. 1—12.
  3. Рідуш, Б. Бакотсько-комарівський білатеріальний скельний комплекс // Археологічні студії. — Київ-Чернівці: Наші книги. — Вип. 3. — С. 223—240.
  4. Добрянський, В. В пошуках літописного Моклекова // Слово краю. — Чортків. — № 9 (31) від 6 квітня 2012 р.
  5. Добрянський, В. Äе спочили в задумі віки // Голос народу. — 2013. — № 1 (4 січня). — С. 8. — (З історії рідного краю).
  6. Нечитайло, П. Печерна християнська архітектура в басейні Верхнього і Середнього Дністра в XI-XVIII ст.: автореферат дисертації... канд. іст. наук, Київ, 2008. — 16 с.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Добрянський, В. Про результати археологічних обстежень пам’яток голіградської культури (XI-VI ст. до н. е.) на півдні Тернопільської області // Наукові записки Національного заповідника «Замки Тернопілля». — Збараж: «Вік», 2013. — № 3. — С. 58—63.
  • Добрянський, В. Геологічне формування печер на Західному Поділлі та їх антропогенне використання: історія вивчення, дослідження і збереження //Археологія і фортифікація Середнього Подністров'я. III Всеукраїнська науково-практична конференція Кам’янець-Подільського музею-заповідника — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2013. — С. 45—50.
  • Добрянський, В. Природні карстові порожнини Західного Поділля як оборонно-фортифікаційні об'єкти // Наукові записки Національного заповідника «Замки Тернопілля». — Збараж: «Вік», 2013. — № 3. — С. 118—124.
  • Добрянський, В. Про археологічно-спелеологічне обстеження в с. Улашківцях на Чортківщині // Матеріали XIV Подільської історико-краєзнавчої конференції (14-15 листопада 2014 року). — Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О .В. «Абетка», 2014. — С. 93—100.
  • Добрянський, В. Печерні християнські скити Західного Поділля // Богословсько-філософські пошуки людини в історичному контексті: Збірник матеріалів II Християнських постових читань. — Львів: ЛПБА УПЦ КП, 2014. — С. 139—154.
  • Добрянський, В. Печерні християнські скити Лівобережжя Середнього Дністра // Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» / IV Єфремівські читання «Релігійне життя Переяславської землі (ІХ-ХХІ ст.)», присвячені 1025-літтю хрещення Русі: збірник наукових статей. 2015. — Випуск 9 (11). — С. 143—152.
  • Добрянський, В. Археологічно-спелеологічне обстеження гроту Святого Онуфрія в с. Улашківцях Тернопільської області // Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» / IV Єфремівські читання «Релігійне життя Переяславської землі (ІХ-ХХІ ст.)», присвячені 1025-літтю хрещення Русі: збірник наукових статей. 2016. — Випуск 10 (12). — С. 31—35.