Грошова реформа в СРСР 1991 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
50 рублів 1961 року
50 рублів 1991 року

Грошова реформа в СРСР 1991 року (також відома як павлівська реформа — за прізвищем прем'єр-міністра СРСР Валентина Павлова) — обмін великих грошових купюр, проведений у СРСР у січні—квітні 1991 року. Реформа була четвертою за рахунком й останньою в історії СРСР.

Передумови реформи[ред.ред. код]

Ініціатором конфіскаційної грошової реформи був міністр фінансів Валентин Павлов. Він мав намір, використовуючи «ефект несподіванки», провести рублеву реформу і стабілізувати грошовий обіг в СРСР.

14 січня 1991, незадовго до початку грошової реформи, він отримав підвищення — був призначений прем'єр-міністром СРСР. Таким чином, було офіційно закріплено прагнення керівництва країни до реформування фінансової і політичної системи.

Цілі реформи[ред.ред. код]

Реформа переслідувала мету позбутися надлишкової грошової маси, що знаходилася в готівковому обігу, і хоча б частково вирішити проблему дефіциту на товарному ринку СРСР[1]. Формальною причиною для проведення реформи була оголошена боротьба з фальшивими карбованцями, нібито завезеними в СРСР з-за кордону[2].

Умови реформи[ред.ред. код]

22 січня 1991 року Президент СРСР Михайло Горбачов підписав Указ про вилучення з обігу та обмін 50 - і 100-карбованцевих купюр зразка 1961 року.[3] Про підписання Указу було повідомлено по телебаченню о 21 годині за Московським часом того ж дня, коли практично всі фінансові установи і магазини вже були закриті. Найбільш спритні люди в найближчі години після цього змогли розміняти наявні у них 50 - і 100-карбованцеві купюри в касах метро, залізничних вокзалів і у таксистів (багато касирів і таксистів, зайнятих роботою, ще не знали про оголошення Указу). Декому вдалося відправити великі грошові перекази у відділеннях пошти на вокзалах, що працювали до опівночі. Найхитріші купували за 50 - і 100-карбованцеві купюри у касах залізничних вокзалів і аеропортів квитки на далекі відстані на кілька днів вперед, а потім, після закінчення обміну, здавали ці квитки і отримували гроші. Реформою передбачалося, що 50 - і 100-карбованцеві купюри зразка 1961 року підлягають обміну на більш дрібні купюри зразка того ж 1961 року, а також купюри 50 і 100 рублів зразка 1991 року.

Обмін вилучених купюр супроводжувався істотними обмеженнями:

  • Стислі терміни обміну — три дні з 23 по 25 січня (з середи по п'ятницю).
  • Не більше 1000 рублів на людину — можливість обміну інших купюр розглядалася в спеціальних комісіях до кінця березня 1991 року.

Одночасно була обмежена сума готівкових грошей, доступних для зняття в Ощадному банку СРСР — не більше 500 рублів на місяць на одного вкладника. Оскільки громадяни могли мати вклади в декількох ощадкасах, в тому числі в різних містах, то на останніх сторінках паспорта співробітниками ощадкас робилися відмітки про зняті з вкладів суми.

2 квітня 1991 року без попереднього оголошення було суттєво зменшено валютний курс рубля.

Результати реформи[ред.ред. код]

Плани уряду реалізувалися лише частково: конфіскаційна процедура дозволила вилучити з обігу 14 мільярдів готівкових рублів. Ефект несподіванки реформи повинен був допомогти в боротьбі зі спекуляцією, нетрудовими доходами, фальшивомонетництвом, контрабандою і корупцією, але на практиці головним наслідком реформи стала втрата довіри населення до дій уряду.

Непопулярні «шокові» реформи, що проводяться в СРСР під керівництвом Павлова, продовжилися. З 2 квітня, так само несподівано, в СРСР були встановлені нові ціни[4], які були приблизно в 3 рази вище попередніх[5].

Грошові знаки зразка 1991 року[ред.ред. код]

Першими грошовими знаками зразка 1991 року були нові купюри 50 і 100 рублів, які прийшли на зміну вилученими з обігу старим купюрам 50 і 100 рублів зразка 1961 року. Після цього в СРСР в грошовому обігу були купюри зразка 1961 року номіналом від 1 до 25 рублів включно, металеві монети, а також нові купюри 50 і 100 рублів зразка 1991 року.

Пізніше були введені нові купюри зразка 1991 року номіналом 1, 3, 5 і 10 рублів, які відрізнялися від старих відтінком (незначно), відсутністю написів номіналу мовами союзних республік та ін. Також були введені банкноти номіналів, що не існували в СРСР з 20-х років XX століття: 200, 500 і 1000 рублів. Старі купюри 1, 3, 5, 10 і 25 рублів зразка 1961 року і всі радянські монети, що були в обігу, продовжили обіг нарівні з новими, зразка 1991 року. Нова купюра номіналом 25 рублів не випускалася.

Також Держбанком СРСР були випущені нові монети зразка 1991 року, що відрізнялися від колишніх розміром: номіналом 10 копійок (залізо, покрите латунню), 50 копійок, 1 рубль, 5 рублів (нікелевий сплав), 10 рублів (біметал).

Види банкнот 1991 року[ред.ред. код]

Галерея монет 1991-1992 років[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Денежная реформа 1991 года. Архів оригіналу за 2012-02-25. Процитовано 9 вересня 2007. 
  2. Павловская реформа рубля Журнал «Личные Деньги» 22.01.2007
  3. А. Н. Баюра. Бумажно-денежное обращение на территории Беларуси в XVIII - XX веках. Архів оригіналу за 2012-02-25. 
  4. У СРСР закупівельні і роздрібні ціни на товари, що продаються торговельними підприємствами (крім сільськогосподарських ринків і кооперативів), регулювалися законодавчо.
  5. Нові ціни 2 квітня 1991 були встановлені відповідно до Указу Президента СРСР від 19 березня 1991 року і постановою Кабінету Міністрів СРСР № 105 від 19 березня 1991 «Про реформу роздрібних цін і соціального захисту населення»

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]