Грубешів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грубешів
Hrubieszów
Герб
Герб
Розташування міста Грубешів
Основні дані

50°49′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 50.817° пн. ш. 23.883° сх. д. / 50.817; 23.883

Країна Польща Польща
Регіон Люблінське воєводство
Магдебурзьке право 1440
Населення 18 479 (2008[1])
Площа міста 33,03 км²
Густота населення 559 осіб/км²
Поштові індекси 22-500
Телефонний код 48 84
Міська влада
Веб-сторінка http://www.miasto.hrubieszow.pl/

Commons-logo.svg Грубешів у Вікісховищі

Грубéшів (пол. Hrubieszów) — місто у східній Польщі, розташоване на річці Гучва, за 5 км від кордону України.

Адміністративний центр Грубешівського повіту Люблінського воєводства.

Історія[ред.ред. код]

Учні Української Торговельної Школи, Грубешів. 1942р
Викладачі та випускники Української Торговельної Школи в Грубешові
Бойовий Прапор Холмської Самооборони в Грубешові
Кооператив "Пробоєм" в Грубешові. 1 липня 1943 року
Православна церква у Грубешеві
У центрі міста

1254 р. вперше згадується як князівське село. До 1340 року Грубешів входив до складу Галицько-Волинської держави.
1400 р. місто отримало Магдебурзьке право. У 1498—1626 р. зазнало неодноразових руйнувань від татар.
Упродовж століть було центром українського життя у південно-східній Холмщині.

Станом на 1893 р. тут мешкало 9600 осіб, з-поміж них — 5260 юдеїв, 3260 православних (до 1875 р. — греко-католиків) і 1070 римо-католиків.

За переписом населення 1897 у Грубешівському повіті Люблинської губернії Російської імперії українською мовою розмовляли 60 413 осіб (з-поміж 101  392 жителів повіту), у Грубешеві — 2285 осіб (з-поміж 10 639 жителів міста).

У 1915 р. до Росії примусово вивезли населення православного обряду.

Розпорядженням Ради Міністрів 27 червня 1930 р. територію міста було значно розширено шляхом приєднання вилучених із ґміни Дзєканув села Побережани, колоній Побережани Приватні, Маківщина, Михайлівка, Тересівка, Війтисіво, Славетин, Млин Паровий, Некучне і фільварку Антонівка[2].

У міжвоєнний період православні українці у повіті становили 38 %, україномовні римо-католики — 20 %, поляки — 32 %.

24 вересня 1939 року після двогодинного бою радянський 8-й стрілецький корпус зайняв місто, а в жовтні Грубешів був переданий німцям[3].

Діяло товариство «Рідна хата». В Грубешові працювала філія Українського Центрального комітету під керівництвом адвоката Миколи Багринського, а пізніше Михайла Струтинського вбитого польським націоналістичним підпіллям. 16 червня 1942 року в Грубешові було створено перший відділ Української Самооборони на чолі з колишнім підполковником Армії УНР Яковом Гальчевським - Войнаровським, який складався з 20 чоловік і охороняв українські установи.

Також у місті діяв повітовий союз українських кооперативів "Пробоєм", яким керував колишній сотник УГА Іванів. Союз постачав товари членам кооперативу і видавав "Інформативний Бюлетень".

Була в Грубешеві Українська районна молочарня із млином, якою керував адвокат Галущак. У місті працювали курси для волосних секретарів, де викладалося aдміністративне право.

Під час німецької окупації в часи Другої світової війни знищено близько 7 000 мешканців міста (50 %). Протягом 1942—1944 рр. польські шовіністи знищили в місті і на Грубешівщині близько 4 тис. осіб.

В ніч з 27 на 28 травня 1946 Грубешів був атакований силами УПА та ВІН, що стало одним з прикладів успішної співпраці між обома партизанськими угрупованнями та навело жах на комуністів.[4]

Виселення українців з Польщі до УРСР в 1944—1946 роках завершило полонізацію міста (за офіційними даними 1945—1946, для переселення з Грубешівському повіту на територію УРСР на облік узято 69 937 осіб (18 984 родини) — переселено 68 656 осіб (18 654 родини).

Населення[ред.ред. код]

Станом на 31 грудня 2008 року в Грубешеві проживало 18 603 особи (з них 47,2 % — чоловіки, 52,7 % — жінки).

Культура[ред.ред. код]

Щороку у Грубешеві відбуваються Надбужанські культурні зустрічі з участю ансамблів з України.

Релігія[ред.ред. код]

Нині у Грубешеві діє православна парафія з Успенською церквою (побудована 1873—1875 у русько-візантійському стилі, з 13-ма куполами, розписи інтер'єру здійснив 1936 О. Цикуцький). Також до 1875 діяла греко-католицька, а 1875—1918 — як православна церква св. Миколая (зведена 1795—1828 р. за проектом австрійського інженера Л. де Лозено у стилях бароко і класицизму), — нині це римо-католицький костел святого Станіслава Костки. Храм св. Миколая з лампадою вічного вогню відомий з 1954 року, тут молився Данило Галицький.

З 2002 року в Грубешеві в костелі св. Станіслава перебуває чудотворна ікона Сокальської Богородиці.

Сучасність[ред.ред. код]

У 2005 році відкрито газопровід Устилуг — Грубешів. Поблизу міста на автошляху 74 діє пункт пропуску через державний кордон Польщі з Україною Зосин — Устилуг.

Відомі особи[ред.ред. код]

Грубешівські старости[ред.ред. код]

.

Міста-партнери[ред.ред. код]

Грубешів на мапах[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 27 czerwca 1930 r. o zmianie granic miasta Hrubieszowa w powiecie hrubieszowskim, województwie lubelskiem. (пол.)
  3. В.Бешанов. Червоний бліцкриг
  4. ГРУБЕШІВСЬКА АТАКА 1946 р. чи руйнування двобічного стереотипу | ХайВей. h.ua. Процитовано 2016-06-17. 
  5. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 158 с. — ISBN 966-8201-26-4
  6. Danilowiczowie (01) (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.