Городок (Грубешівський повіт)
Село
 Координати 50°48′15″ пн. ш. 23°57′02″ сх. д. / 50.80416667002777587° пн. ш. 23.950833330027776924° сх. д.Координати: 50°48′15″ пн. ш. 23°57′02″ сх. д. / 50.80416667002777587° пн. ш. 23.950833330027776924° сх. д.
|
Городок (або Городок Надбужанський[2], Городок Надбужний[3], Городок над Бугом[4], пол. Gródek) — село в Польщі, у гміні Грубешів Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 319 осіб (2011[1]). Лежить на Закерзонні (в історичній Холмщині).
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Городка між Бугом та Гучвою міститься давнє городище, яке ототожнюють з літописним городищем Волинь, вперше згаданим 1018 року, від якого пішла назва Волинської землі[5].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[6].
У 1921 році село входило до складу гміни Міняни Грубешівський повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[7].
За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі та на сусідньому однойменному фільварку разом налічувалося 79 будинків та 486 мешканців, з них[7]:
- 221 чоловік та 265 жінок;
- 398 православних, 58 римо-католиків, 30 юдеїв;
- 208 українців, 278 поляків.
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 161 | 45 | 101 | 15 |
| Жінки | 158 | 40 | 86 | 32 |
| Разом | 319 | 85 | 187 | 47 |
Релігія[ред. | ред. код]
У 1725 році тут спорудили греко-католицьку церкву[3].
Того ж року коштом А. М. Цеховського збудували монастир отців Василіян[9]. Після його закриття монастирська церква стала парафіяльною[10].
У 1801 році коштом дідича Кристияна Гродецького спорудили нову культову споруду[9] — церкву Святого Духа, яка до ліквідації Холмської унійної єпархії в 1875 році діяла як унійна (греко-католицька), після чого стала православним храмом. 1872 року до місцевої греко-католицької парафії належало 450 вірян[2]. За описом архітектора Леоніда Маслова, записаним 1941 року (вже після знищення храму), церква виглядала так[4]:
|
Має вона над середнім зрубом уставлену на чотириспадному даху досить велику восьмибічну вежку, закінчену маленькою банькою. На краю східнього і західнього даху є уміщені подібні вежки, але значно менші. Всі вони пізніше перероблені в "російському стилю". Ця церква має два входи, оба в західньому зрубі, один із західньої, другий із північної сторони. | 
|
Під час існування Другої Польської Республіки влада не дозволила відкрити храм, а в липні-серпні 1938 році його розібрали під час т. зв. «полонізаційно-ревіндикаційної акції»[10][11][3]. З церквою пов'язаний цвинтар, на якому здійснювали поховання до кінця Другої світової війни, а потім він почав занепадати у зв'язку з відсутністю людей цього обряду[12].
Городок на мапах[ред. | ред. код]
-
с. Городок на військовій мапі Австро-Угорської імперії з 1889 р. -
с. Городок на німецькій військовій мапі з 1915 р. -
с. Городок на військовій німецькій мапі з 1916 р. -
с. Городок на мапі польського військового географічного інституту 1933 р. -
с. Городок на окупаційній німецькій мапі з 1940 р. -
с. Городок на мапі Генерального Штабу СРСР з 1977 р.
_1916r._Mapa_niemiecka.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 341. (пол.)
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 139.
- ↑ а б Маслов Л. Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя. — Краків : Українське Видавництво, 1941. — С. 10. — (Минуле і сучасне ч. 15)
- ↑ Пастернак Я. Волинь // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 364-365. (рос. дореф.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 32. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ а б Gródek 14.) G., wś nad Bugiem… — S. 817.
- ↑ а б Sygowski P. Monaster bazyliański w Gródku Nadbużnym i jego cerkiew w XVIII—XX wieku // Studia z dziejów i tradycji metropolii kijowskiej XII—XX w. / red. A. Gil. — Lublin : Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 2009. — S. 182, 185—189. (пол.)
- ↑ Grzesiak K. Diecezja lubelska wobec prawosławia w latach 1918—1939. — Lublin : Wydawnictwo Archidiecezjalne Gaudium, 2010. — S. 219, 226. — ISBN 9788375480030. (пол.)
- ↑ Kawałko D. Cmentarze województwa zamojskiego. — Zamość : Państwowa Służba Ochrony Zabytków, 1994. — S. 72. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Gródek 14.) G., wś nad Bugiem // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 817. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Городок (Грубешівський повіт)
| ||||||||||||||
