Грудки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Грудки
Михайлівська церква (1775 рік)
Михайлівська церква (1775 рік)
Михайлівська церква (1775 рік)
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Громада Камінь-Каширська міська громада
Облікова картка с. Грудки 
Основні дані
Населення 1870
Площа 29,407 км²
Густота населення 62,13 осіб/км²
Поштовий індекс 44521
Телефонний код +380 03357
Географічні дані
Географічні координати 51°40′36″ пн. ш. 24°56′46″ сх. д. / 51.67667° пн. ш. 24.94611° сх. д. / 51.67667; 24.94611Координати: 51°40′36″ пн. ш. 24°56′46″ сх. д. / 51.67667° пн. ш. 24.94611° сх. д. / 51.67667; 24.94611
Середня висота
над рівнем моря
155 м
Водойми Грудківське
Місцева влада
Адреса ради пл. Соціальна, с. Грудки, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл., 44521
Карта
Грудки. Карта розташування: Україна
Грудки
Грудки
Грудки. Карта розташування: Волинська область
Грудки
Грудки
Мапа
Мапа

CMNS: Грудки у Вікісховищі

Див. також: Грудки

Грудки́ — село в Україні, у Камінь-Каширській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 1870 осіб.

Відстань до районного центру міста Камінь-Каширський становить — 3 км.

Історія[ред. | ред. код]

Історичні назви села «Ільблє», «Ольблє», «Ольблє Руське». З 1946 року село називається «Грудки».

Перша згадка про село відноситься до 1523 року. Документ повідомляє, що князь Андрій Михайлович Сангушко-Коширський, маршалок королівський, в обмін на кілька своїх поселень придбав у Андрія Олександровича Сангушка, старости Володимирського, маршалка землі Волинської, маєток  Ільблє з людьми, угіддями, ставом, млином, пів-озером Лебським, з працями людськими і платами грошовими.

Документи свідчать, що сплату податку від Ольбля в 1583 році за 12 димів, а в 1629 — за 58 димів.

Село було власністю династії Сангушків-Коширських до 1629 року, коли Адам-Олександр Григорович Сангушко свою маєтність подарував синам сестри Ганни Григорівни, яка була в шлюбі з польським шляхтичем Єжи Красицьким. У XVIII ст. поселення належало певний час католицькому Домініканському монастиреві, пізніше казні Російської імперії.

Церковний літописець повідомляє, що в 1896 році село налічує 112 ¼ дворів, 892 душі обох статей прихожан, 27 євреїв. А видання Волинського губернського комітету 1906 р. вказує, що в селі Ольблє Руське К-Коширської волості налічувалось 194 двори і 1037 жителів.

Пам'ятник землякам

До «Книги пам'яті України» занесені імена 63 жителів населених пунктів сільської ради Ольблє Руське, Ольблє Ляхське, Ольшани, Залазько), які  загинули або пропали безвісти на фронтах Другої світової війни.

В 1948 році в селі був створений колгосп імені Старченка (пізніша назва — імені Радянської Конституції). Господарство припинило своє існування в роки незалежності України.

В Грудках є храм Святого Архістратига Михаїла. Дерев'яна церква з двома банями на західному фасаді побудована в 1771 (1775) році. За радянської влади в 1961 році богослужіння були заборонені, приміщення перетворене на склад. Храм поступово руйнувався, а дзвіниця була зруйнована повністю. Лише в 1989 році зусиллями громади церква була реставрована і в ній знову зазвучало Боже Слово.

З 1886 року в селі діяла церковно-парафіяльна школа. Навчалось до 20 дітей.

За радянської влади під приміщення школи використовували будівлі репресованих односельчан. Молодь отримувала семирічну, а пізніше восьмирічну освіту.

В 1984—1985 роках побудовано соціально-культурний центр села. Постали нове приміщення школи, де учні почали здобувати середню освіту, дитячий садок «Сонечко», будинок культури, адміністративне приміщення, заасфальтовані центральні вулиці.

У 2004 році село газифіковане.

У Грудках працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, ДНЗ «Сонечко», фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури з бібліотекою, поштове відділення, магазини.

На території села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення «Озеро Лука».

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1735 осіб, з яких 873 чоловіки та 862 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1816 осіб.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,73 %
російська 0,16 %
білоруська 0,05 %
молдовська 0,05 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.

Література[ред. | ред. код]

  1. Н. Ив. Теодоровичъ. Волынь въ описаніи городовъ, местечекъ и селъ въ церковно-историческомъ, географическомъ, этнографическомъ, археологическомъ и друг. отношеніяхъ. Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Томъ V. Ковельскій уездъ. — Почаевъ. Типографія Почаево-Успенскія Лавры. 1903.
  2. Список населенныхъ местъ Волынской губерніи. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Житоміръ. Волынская губернская типографія. 1906.
  3. Олександер Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся. (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року). Том другий. Накладом товариства «Волинь». Вінніпег, 1986 –  Канада.
  4. Грудки́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.267
  5. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4-х т — К.: «Будівельник», 1983 — Т. 2. Винницкая область. Волынская область. Ворошиловградская область. Днепропетровская область. Донецкая область. Житомирская область. Закарпатская область. Запорожская область. Ивано-Франковская область. Кировоградская область. Крымская область. 1985. 336 с., ил.
  6. Книга пам'яті України. Волинська область. В 3 томах. Вид-во «Каменяр», Львів.
  7. В. Т. Денисюк. ЛІТОПИС КАМІНЬ-КАШИРЩИНИ: Історико-краєзнавчий нарис. –  Луцьк: Надстир'я, 2001. — 524 с.
  8. Камінь-Каширське Полісся. З історії краю. Історико-краєзнавче видання. — Луцьк: Медіа, 2012.

Посилання[ред. | ред. код]