Грузинський національний легіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грузинський національний легіон
груз. ქართული ლეგიონი
ГрузинськЛегіон.jpg
Нарукавний шеврон батальйону
Країна Україна Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЗ МВ.svg Механізовані війська
Роль штурмовий підрозділ
Чисельність понад 100
У складі
25 ОМПБ ЗСУ.png
 «Київська Русь»
Війни/битви

Війна на сході України

Веб-сайт georgianlegion.com.ua
Командування
Поточний
командувач
Мамука Мамулашвілі

Грузинський національний легіон (груз. ,ქართული ლეგიონი)  — військовий підрозділ, що був заснований 2014 року добровольцями-грузинами, і брав участь у україно-російській війні на боці України. Від 24 лютого 2016  — у складі Збройних Сил України, легіон інтегрувався у 25 батальйон «Київська Русь» 54-ї ОМБр (3-я рота). В історії України це перший випадок, коли до складу Збройних сил офіційно прийняті іноземці.

Перший військовий квиток був виданий командиру легіону, громадянину Грузії  — Мамуці Мамулашвілі.

Історія[ред. | ред. код]

Створення[ред. | ред. код]

Ініціатором та засновником легіону є командир  — Мамука Мамулашвілі.

Українці свого часу у 90-х роках дуже сильно допомагали Грузії у боротьбі з окупаційними військами Росії під час Абхазького конфлікту. Україна була єдиною країною, яка відкрито допомагала Грузії у протистоянні з Росією. Вважаю, що це обов’язок кожного грузина прийти та допомогти Україні. Тому те, що ми тут зовсім не дивно. Наприклад, зараз зі мною воює мій друг, якого українські військові врятували у Грузії, коли йому було шість років. Ми тут тому, що це та лінія фронту, де проходить межа свободи та незалежності, як України, так і Грузії. Це чергова лінія військового зіткнення двох різних ідеологій, війна двох світів. Це не просто війна за свободу та незалежність, це війна проти російського середньовічного мракобісся, невігластва та імперської псевдовеличчя,
 — говорить Мамука Мамулашвілі.

Відразу після початку російської агресії на Донбасі, Мамука зібрав співвітчизників, що мали бойовий досвід у бойових діях, і приїхав до України. Був створений бойовий підрозділ із назвою «Грузинський Національний Легіон». З перших днів війни воювали практично на всіх ділянках фронту.

Специфіка[ред. | ред. код]

Легіон має диверсійно-розвідувальний характер, також займається інструктажем та тренуванням українських військовиків. Взаємодіє із ЗСУ та МВС України. Також неодноразово брали участь і в позиційних боях. Після офіційного приєднання до Збройних Сил України, бійці Грузинського Національного Легіону виконують бойові завдання відповідно до наказів та розпоряджень українського командування. До офіційного приєднання до ЗСУ служба в легіоні відбувалася виключно на волонтерських засадах.

Склад[ред. | ред. код]

Спочатку в легіоні служили виключно грузини, після приєднання до ЗСУ служать добровольці інших національностей, які проходять ретельний відбір.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

5 січня 2018 року прес-служба Грузинського легіону повідомила про конфлікт із новим командувачем 54-ї бригади Майстренком. У повідомленні йшлося про те, що 16 грудня 2017 року нібито підрозділ зазнав втрат у 11 осіб пораненими. Також повідомлялося, що бійці підрозділу вийшли зі складу 54-ї бригади, а трьох, що залишилися у складі бригади закликали не асоціювати надалі з Легіоном.[1][2] Командир підрозділу Мамука Мамулашвілі написав, що бійці Легіону вийшли зі складу 54-ї бригади ще 20 грудня.[3] Наступного дня, 6 січня 2018 року, командування 54-ї бригади зазначило, що окремого підрозділу під назвою "Грузинський легіон", у складі 54-ї ОМБр, ніколи не існувало.[4]

Бойові втрати[ред. | ред. код]

Символіка[ред. | ред. код]

На шевроні легіону – вовча голова з червоними очима, на лобові вовка повна карта Грузії, коли ще Абхазія та Осетія не були окуповані Росією. Вовча голова символізує грузинську націю (у дохристиянські часи перси називали грузинів «гюрджи», що перекладається як «вовк»). На фоні  — жовто-блакитний щит. Розробники Мамука Мамулашвілі та Алєко Григорашвілі (один із перших, хто загинув на Сході України).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]