Грушевська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грушевська залізниця
(Грушевсько-Донська)
Грушевсько-Донська залізниця на мапі 1890 року Hrushevsk-Don Railway (Shakhty-Novocherkassk-Aksay).jpg
Штаб-квартира Новочеркаськ
Ширина колії 1500

Грушевська залізниця (Грушевсько-Донська залізниця) — перша залізниця на Донбасі, що з'єднала Грушевськ з Аксаєм через Новочеркаськ. Була побудована у 1861—1863 роках.

текст Найвищого веління: «затвердити спорудження Грушевсько-Донської залізниці»

Передумови[ред. | ред. код]

До 1860 року видобуток вугілля на Грушевських копальнях (нині місто Шахти) становив понад 3 млн пудів на рік. Існував і ринок збуту, але нормального транспортного шляху не було, що робило вивезення вугілля справою дорогою і складною. Видобуте вугілля перевозили на 34 версти гужовим транспортом на волах до Дону, (с. Мелеховська, 7-ім верст від Новочеркаська) перевантажували на баржі і вже звідти відправляли замовникам. Такий спосіб доставки був доступний тільки під час літньої навігації, взимку річка замерзала, та й в міжсезоння вивезенню заважале бездоріжжя. Чорноморський флот споживав вугілля, але з Англії, так як Грушевський антрацит багато коштував. Назріла необхідність у створенні надійного цілорічного шляху для вивозу вугілля[1].

Ініціатором будівництва залізниці був козачий отаман Михайло Григорович Хомутов[be]. Ним 1 березня 1860 року було подано клопотання на ім'я військового міністра. Вже 16 травня 1860 імператор Олександр II підписав указ про будівництво залізниці[2]. 18 грудня 1860 Олександр II затверджує «Положення про Комітет для спорудження Грушевсько-Донської залізниці та пристані на річці Дон».

У 1861 році був зроблений остаточний вибір напрямку залізниці. Було вирішено що вона піде від Грушевських копалень ні до Мелеховської, а до с. Аксайської (нині Аксай).

Історія[ред. | ред. код]

2 квітня 1861 року поблизу Новочеркаська пров́ели урочисту церемонію початку робіт, про що писали «Донські військові відомості».

Роботами зі спорудження залізниці керував інженер шляхів сполучення Валер'ян Олександрович Панаєв[ru]. До будівництва залучили понад три тисячі працівників: селян (Харківської, Курської, Орловської, Смоленської губерній) та шахтарів з Грушевських копалень.

прапор м. Шахти (Грушевський) 1997–2012. Східний Донбас. Шахтинський повіт (Кам'янська область).
Прапор м. Шахти у '97–2012 рр.

Паровози і вагони для залізниці були замовлені в Бельгії. В тім, вагони замовлені були особливі, це була перша поява напіввагонів на залізницях імперії[3]. Поставку шпал і рейкових скріплень взяли на себе новочеркаські торговці та промисловці. Також в Бельгії були замовлені парові машини, крани, поворотні кола, обладнання для майстерень. Весь вантаж з Бельгії прибував на пароплавах в Таганрог[1].

В кінці грудня 1863 року відбулося урочисте відкриття дороги, її протяжність склала 66 верст. Зі січня 1864 року розпочалося регулярне рух.

При відкритті залізниця мала 4 паровоза, які мали власні імена: «Козак», «Єрмак», «Отаман» і «Грушевський»; 161 напіввагон; 8-ім зимових пасажирських і 6-ть літніх пасажирських вагонів.

На станції Максимівка було побудовано паровозне депо з ремонтними майстернями[4].

Станція Новочеркаськ у 2007 році

У 1871 році до Аксайської дійшли поїзди з Воронежа по Воронезько-Ростовській залізниці. Тоді ж Грушевсько-Донська залізниця була об'єднана[2] з Воронезько-Ростовською, а управління розмістилося в Новочеркаську[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Грушевско-Донская железная дорога (ru). Процитовано 2015-10-12. 
  2. а б История железных дорог Донской области 1860-1917 (ru). Процитовано 2015-10-12. 
  3. Мокршицкий Е.И. История вагонного парка железных дорог СССР. — Москва : Государственное транспортное железнодорожное издательство, 1946. — С. 31-32.(рос.)
  4. История зарождения железных дорог на Северном Кавказе (ru). Процитовано 2015-10-12.