Грушецький Олег Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грушецький.
Олег Грушецький
Алег Грушэцкі
Народився 8 травня 1974(1974-05-08) (49 років)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна  Білорусь
Діяльність літератор
Alma mater Republican Institute for Vocational Educationd
Заклад Q97386407?
Мова творів білоруська
Напрямок казки, проза, поезія
Жанр повість, оповідання, фентезійні твори, дитяча література, вірші
Членство Talakad, Q6468643? і Belarusian Scout Associationd
CMNS: Грушецький Олег Леонідович у Вікісховищі

Груше́цький Олег (нар. 8 травня 1974, Мінськ, БРСР) — білоруський письменник, журналіст, автор дитячої та пригодницької фентезійної літератури, поет, перекладач, громадський діяч.

Відродженець скаутингу в Білорусі, один із засновників «Об'єднання білоруських скаутів»[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 травня 1974 року в Мінську. Навчався в СШ № 20 (з 1991 року — гімназія № 8). В юності і молодості багато займався різними видами спорту[2]. Трудову діяльність розпочав зі старшого вожатого в СШ № 140 (1992 рік).

1996 року пройшов навчання в РІПО (Республіканський Інститут Професійної Освіти) за навчальним планом «Управління підприємством в умовах ринкової економіки» з присвоєнням кваліфікації «менеджер-підприємець»[3]. Закінчив на відмінно. Після працював на заводі засобів комплексної автоматизації НВО «Гранат» менеджером відділу маркетингу[2].

2019 року успішно закінчив навчання в Інституті Польським, серед кращих випускників[4][5].

Батько трьох дітей[6][7]. Дочка — вихованка мінського білоруськомовного дитячого садка[8].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Олег Грушецький зі свідоцтвом Мін'юсту про реєстрацію «Об'єднання білоруських скаутів» в день отримання свідоцтва (12.08.1992)

З 1987 року — активний учасник товариства «Талака», яке займалося відродженням білоруської культури. 1989 року виділявся на Сеймі «Талакі» в члени Ради. На початку 1989 року став молодіжним керівником «Білоруського Учнівського Союзу» («БУС»)[2].

У серпні 1989 року зібрав перший скаутський загін, до складу якого увійшли в основному учні школи № 20, а також члени «БУС»[2]. Створений загін (який складався переважно з хлопців і кількох дівчат) взяв назву «Косинери», на честь косинерів Кастуся Калиновського. Це була перша спроба відродження білоруського скаутингу.

У серпні 1990 року брав участь у відкритті першого заїзду першого білоруськомовного дитячого табору «Грюнвальд» — урочисто піднімав прапор на церемонії відкриття[9]. На початку 1991 р. Олегом Грушецьким було надруковано перше сучасне білоруське скаутське видання — газета «Скаут Білорусі»[10].

1991 року представляв Білорусь на XVII Всесвітньому скаутському Джамбарі (скаутський зліт), що проходив з 8 до 16 серпня 1991 року в Південній Кореї. Грушецький був першим (і на той час єдиним) білоруським скаутом, який представляв Білорусь на світовому Джамбарі (на запрошення світового скаутського керівництва)[1].

1992 року став одним з організаторів установчого Сейму «Об'єднання білоруських скаутів». 21 березня 1992 року, під час Установчого Сейму, Олега Грушецького обрано членом Ради «ОБС». 14 серпня 1992 року в Республіканському скаутському таборі «Лесун» склав іспити з присвоєнням кваліфікації Скаут-майстра. 15 листопада 1992 року на зборах за освітою Мінської хоругви імені Вітовта був обраний членом Ради Мінської хоругви. У липні 1993 року відкривав перший Джамбарі «ОБС» — запалював велике Джамбарійське багаття.


Творчість[ред. | ред. код]

1992 року почав писати бардівські і скаутські пісні. 1993 року виступив на «III білоруському фестивалі бардівської пісні» (28—29 серпня; присвячений Оршанській битві), пасля чаго быў запрошаны запісаць свае песні на «Белрадыё». Яго песні, як вершы, упершыню былі надрукаваныя ў часопісе «Першацвет» (№ 3, 1994).

Олег Грушецький пише казки, фентезі та вірші білоруською мовою[1]. Також друкується польською та українською мовами. Публікувався зі своїми творами, А також з літературознавчими, біографічними та публіцистичними статтями в білоруських газетах «Літаратура і мастацтва», «Настаўніцкая газета», «Культура», «Звязда», «Белорусская нива» («Сельская газета»), «Народная Воля», «Наша слова», «Новы Час», польській «Gazeta Polska Codziennie», в журналах «Маладосць», «Буся», «Бярозка», «Вясёлка», «Першацвет», «Роднае слова», українському журналі «Колобочок»[11], польських науково-історичних журналах «Mówią Wieki», «Rocznik Lubelski»[12]. Бере участь у творчих заходах поетичного театру «Арт. С»[13].

У вересні 2020 року він підтримав звернення білоруських дитячих письменників проти фальсифікацій виборів і актів насильства з боку білоруської влади і з вимогою відновити закон[14][15]. У листопаді 2020 року він підписався під відкритим зверненням білоруського письменницького співтовариства (організованим Союзом білоруських письменників) «Досить насильства, прийміть волю народу!», в якому також засуджувалося насильство і репресії з боку білоруської влади, а також містилася вимога, щоб влада визнала поразки і прийняла волю народу[16].

На думку Олега Грушецького білоруську літературу виділяє дух таємничості і загадковості, певної містичності і міфологічності[17]. Літературу він вважає «невід'ємною частиною культури, тим, на чому відбувається формування свідомості нації, її виховання, будується менталітет. А також формується культурний та інтелектуальний рівень тих, хто підростає»[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2015 рік — 2 місце на конкурсі «Товариства білоруської мови» на тему «Гуманітарні науки. Персоналії», за статтю «Білоруське фентезі»[18].
  • 2016 рік — диплом І ступені республіканського конкурсу науково-дослідних робіт «Пам'ять роду: минуле очима сучасників» в номінації «Історія власного роду, сім'ї» (організатор — науково-методичний журнал Міністерства освіти РБ «Роднае слова»)[19].
  • 2017 рік — 1 місце в конкурсі «Культурний ракурс» газети «Література і мистецтво»[20].

Інше[ред. | ред. код]

  • 2019 рік — лонг-лист IV Міжнародного літературного конкурсу «Російський Гофман—2019», номінація «Проза казкова, фантазійна»[21].
  • 2019 рік — книга «Країна Вимирання» увійшла в ТОП-10 кращих книг для дітей білоруською мовою (за версією TUT.BY)[22].
  • 2020 рік — книга" «Країна Вимирання» увійшла в ТОП-12 кращих білоруських дитячих видань[23].
Нагородження дипл. I ступеня на респ. конк. науково-дослідних робіт «Пам'ять роду: Минуле очима сучасників». Нагороджує начальник управління у справах молоді Міносвіти РБ Н. Пшеничная
Нагородження дипл. I ступеня на респ. конк. науково-дослідних робіт «Пам'ять роду: Минуле очима сучасників». Нагороджує начальник управління у справах молоді Міносвіти РБ Н. Пшеничная 
Узнагароджанне дыпл. за 1-е месца ў конк. «Культурны ракурс» газ. «Літаратура і мастацтва». Разам з галоўным рэдактарам газ. «Літаратура і мастацтва» Л. Цімошык
Узнагароджанне дыпл. за 1-е месца ў конк. «Культурны ракурс» газ. «Літаратура і мастацтва». Разам з галоўным рэдактарам газ. «Літаратура і мастацтва» Л. Цімошык 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Грушэцкі А. Краіна Вымярэнія. — Мн.: Кнігазбор, 2019. — 26 с. — ISBN 978-985-7227-01-3.
  • Грушэцкі А. Рыцар Янка і каралеўна Мілана. Таямнічае каралеўства. — Мн.: Чатыры чвэрці, 2021. — 224 с. — ISBN 978-985-581-420-8.
  • Грушэцкі А. Рыцар Янка і каралеўна Мілана. Каралеўству патрэбны героі. — Мн.: Чатыры чвэрці, 2022. — 276 с. — ISBN 978-985-581-506-9.
  • Грушэцкі А. Рыцар Янка і каралеўна Мілана. Агонь і лёд. — Мн.: Чатыры чвэрці, 2023. — 272 с. — ISBN 978-985-581-632-5.

У збірниках[ред. | ред. код]

  • Грушэцкі А. Жаўнер i вужалка // Нявеста для Базыля: казкі / уклад. А. Спрынчан. — Мн.: Мастацкая літаратура, 2017. — С. 52—70. — 214 с. — (Беларуская аўтарская казка).
  • Грушэцкі А. Дзяцей ён выхоўваў у любові да кніг. Пра педагога Янку Маўра // Янка Маўр. Наш вечны рабінзон: штрыхі да партрэта / уклад. М. Міцкевіч. — Мн.: Мастацкая літаратура, 2018. — С. 85—88. — 127 с. — (ЖЗЛБ).
  • Грушэцкі А. Шыншыла (верш-скарагаворка) // Літаратурнае чытанне. 4 клас. Чытаем разам з буслікам / уклад. Т. А. Калінічэнка. — Мн.: Сэр-Віт, 2020. — С. 4. — 72 с. — (Школьная праграма).
  • Грушэцкі А. Як Ясь братоў ленавацца адвучыў // Бульбінка: творы пра любімую беларусамі бульбу / уклад. А. Спрынчан. — Мн.: Мастацкая літаратура, 2021. — С. 86—88. — 94 с. — (Нашы сімвалы).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Алег Грушэцкі // Народная Воля : газета. — Мн., 7 мая 2013. — Вип. 3777. — № 36. — С. 8. — ISSN 2071-9647. Архівовано з джерела 4 липня 2013. Процитовано 8 жовтня 2021.
  2. ↑ а б в г д е Юры Тамковіч (21 лютага 2020). Скаўтынг у сэрцы, казкі ў душы. mocny.by. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 24 лютага 2020.
  3. ↑ Дзяніс Марціновіч. У лесе, без дзяўчат і мабільнікаў // Народная воля : газета. — Мн., 12 жніўня 2016. — Вип. 4106. — № 59. — С. 4. Архівовано з джерела 24 серпня 2016.
  4. ↑ Сярод лепшых выпускнікоў Польскага Інстытута – адзін з аўтараў «Новага Часа». Новы Час. 8 червня 2019. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  5. ↑ Уручэнне пасведчанняў слухачам курсаў 2017/2019. Польскі інстытут у Мінску. 7 червня 2019. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  6. ↑ Юлия Сеньковец. Ангелы не спят // Минский курьер : газ.. — Мн. : Мінгарвыканкам, 21 снежня 2012. — Вип. 2322. — № 144. — С. 6. — ISSN 1992—3031. Архівовано з джерела 22 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2021.
  7. ↑ Алег Грушэцкі. Каралеўна і чорны бык // Маладосць : журнал. — 2015. — № 12. — С. 25—28. Архівовано з джерела 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  8. ↑ Беларусікі. Проста Марыя // Звязда : газета. — Мн. : РВУ «Звязда», 15 снежня 2016. — Вип. 28352. — № 242. — С. 12. Архівовано з джерела 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  9. ↑ Свэн Экдаль. Грунвальдская (Таненбергская) бітва 1410 г. і яе адлюстраванне ў помніках XX ст.. — Мн., кастрычнік 2010. — Вип. 97. — № 10. — С. 323. — ISSN 1392-9682. Архівовано з джерела 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  10. ↑ Скаўт Беларусі. Дэмакратычная апазыцыя Беларусі (1956-1991). Даведнік. 1999. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  11. ↑ Олег Грушецький. Чому у звірів шуби різні // Колобочок. — 2022. — № 12 (грудень). — С. 7—9.
  12. ↑ Oleg Gruszecki. Agata Gruszecka – Polka na tronie rosyjskim // Rocznik Lubelski. — 2021. — Nr 47. — S. 55—72.
  13. ↑ Паэтычны тэатр «Арт.С» запрашае на творчы вечар. Новы Час. 2 грудня 2018. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 10 червня 2019.
  14. ↑ Беларускія дзіцячыя пісьменнікі супраць гвалту. Асоціація білорусів світу «Бацькаўшчына». 2020-09-38. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2021.
  15. ↑ Алесь Рудакоў (3 жовтня 2020). Бялыніцкі пісьменнік далучыўся да звароту беларускіх літаратараў, якія пішуць для дзяцей. 6TV.by. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2021.
  16. ↑ Хопіць гвалту, прыміце волю народа! Адкрыты ліст пісьменніцкай супольнасці. Союз білоруських письменників. 17 листопада 2020. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 17 листопада 2020.
  17. ↑ Ганна Севярынец (28 студзеня 2015). VELVETавае інтэрв’ю. Слова чытачу: Алег Грушэцкі. Velvet.by. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 25 красавіка 2015.
  18. ↑ Вынікі конкурсу артыкулаў у Вікіпедыі. ТБМ. 28 липня 2015. Архів оригіналу за 26 липня 2015. Процитовано 11 жовтня 2021.
  19. ↑ Вынікі рэспубліканскага конкурсу “Памяць роду: мінулае вачыма сучаснікаў”. журнал «Роднае слова». 14 липня 2016. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 11 жовтня 2021.
  20. ↑ Культурны ракурс // Літаратура і мастацтва : газ.. — СПБ, РВУ «Звязда», 2017-01-06. — Вип. 4904. — № 1. — С. 16. Архівовано з джерела 23 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  21. ↑ Бартфельд, Б. Н. Лонг-лист IV международного литературного фестиваля-конкурса «Русский Гофман2019». Проза сказочная, фантазийная // Альманах «Русский Гофман — 2019». — Калининград : Издательские решения, 2019. — С. 20. — ISBN 978-5-0050-8134-6.
  22. ↑ Кислицына Г.М. (13 грудня 2019). 10 лучших детских книг 2019 года. TUT.BY. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
  23. ↑ Рублевська Л.І. (30 грудня 2020). Какую книгу положить ребенку под елочку? Топ-12 белорусских детских изданий — 2020. Звязда. Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 11 жовтня 2021.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грушецький_Олег_Леонідович&oldid=41355965