Грушове (Богучарський район)
| село Грушове | |
|---|---|
| рос. Грушовое | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Богучарський |
| Поселення | Залиманське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20205808003 |
| Код ЗКТМО: | 20605408111 |
| Основні дані | |
| Населення | 139 (2010) |
| Поштові індекси | 396780 |
| Телефонний код | +7 47366 |
| Географічні координати: | 50°00′35″ пн. ш. 40°36′13″ сх. д. / 50.00972222224977770° пн. ш. 40.60361111113877541° сх. д.Координати: 50°00′35″ пн. ш. 40°36′13″ сх. д. / 50.00972222224977770° пн. ш. 40.60361111113877541° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Водойма | р. Дон |
| Мапа | |
  Грушове  Грушове | |
|
| |
Грушове (рос. Грушовое) — село у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Входить до складу Залиманського сільського поселення.
Населення становить 139 осіб (68 чоловічої статі й 71 — жіночої) за переписом 2010 року.
Історія[ред. | ред. код]
За даними 1859 року у казенній слободі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 932 особи (413 чоловічої статі та 419 — жіночої), налічувалось 120 дворових господарств, існували 2 православні церкви[1].
Станом на 1880 рік у колишній державній слободі Залиманської волості мешкало 1321 особа, налічувалось 203 дворових господарства, існували православна церква, школа[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1450 осіб (734 чоловічої статі та 716 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
За даними 1900 року у слободі мешкало 1399 осіб (717 чоловічої статі та 682 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 252 дворових господарства, існували православна церква, школа грамоти, винна лавка, 2 ярмарки на рік[4].
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення | ||
|---|---|---|
| 2000[5] | 2005[5] | 2010[6] |
| 330 | ↘229 | ↘139 |
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Грушове
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 904)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-37. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5259)
- ↑ а б Список сельских населённых пунктов и численности населения по данным статистического учёта Богучарского муниципального района. msu.vrnoblduma.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
.png)
| ||||||||||||||
.png){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
