Грушівка (Первомайський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Грушівка
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Первомайський район
Рада/громада Грушівська сільська рада
Код КОАТУУ 4825480801
Основні дані
Засноване 1683
Населення 1150
Площа 0,002 км²
Поштовий індекс 55225
Телефонний код +380 5161
Географічні дані
Географічні координати 48°01′20″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 48.02222° пн. ш. 30.94000° сх. д. / 48.02222; 30.94000Координати: 48°01′20″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 48.02222° пн. ш. 30.94000° сх. д. / 48.02222; 30.94000
Середня висота
над рівнем моря
97 м
Водойми Буг
Місцева влада
Адреса ради 55225, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с.Грушівка, вул.Революції,60 , тел. 67-2-31
Карта
Грушівка. Карта розташування: Україна
Грушівка
Грушівка
Грушівка. Карта розташування: Миколаївська область
Грушівка
Грушівка

Гру́шівка — село в Україні, в Первомайському районі Миколаївської області. Населення становить 1150 осіб. Орган місцевого самоврядування — Грушівська сільська рада. Село розташоване на правому березі Південного Буга, за 7 км на схід від міста Первомайськ і залізничної станції Первомайськ-на-Бузі.

Історія села[ред. | ред. код]

На острові, розташованому проти Грушівки, виявлені поселення епохи неоліту (V–IV тисячоліття до н. е.) і скіфського часу (V — І ст. до н. е.), розкопані залишки житла і поховання Черняхівської культури (II–VI в н. е.), знайдені римські монети I–II ст. н. ери.

Село виникло між 1750–1766 роками вздовж правого берега річки Південний Буг і спочатку носило назву Гидирим. У 1792 році воно під цією назвою було передано царським урядом сенаторові М. Комбурлею. На початку ХІХ сторіччя село купив поміщик В. Корбе. Приблизно у той же час весняною повінню було змито майже всі хати в селі. Місцеві селяни побудувались на новому, трохи вищому місці, де росло багато диких груш. Саме від цього пішла сучасна назва села.

У 1918 році в селі встановлено Радянську владу.

З початком німецько-радянської війни 356 мешканців села пішли на фронт, з них 117 — загинули. 200 сільчан нагороджені орденами й медалями.

За часів СРСР у селі містилась виробнича бригада № 3 колгоспу імені В. І. Леніна.

Економіка села[ред. | ред. код]

У Грушівці обробляється 1863 га сільськогосподарських угідь, з них 1600 га орних, в тому числі 325 га поливних, земель. Виробничий напрям — вирощування зернових культур. Розвинене тваринництво. У 1978 р. у Грушівці збудований свиновідгодовувальний комплекс на 8 тис. голів.

За трудові досягнення 45 передовиків удостоєні урядових нагород, в тому числі ордени Леніна — тракторист Н. І. Багнюк, ордени Трудового Червоного Прапора — бригадир рільничої бригади М. Т. Багнюк, трактористи І. М. Коваленко, Н. Д. Малохатько і А. Т. Меркаленко. Пташниця О. В. Топалова обиралась депутатом Верховної Ради УРСР 7-го скликання.

Освіта та культура[ред. | ред. код]

У селі є дев'ятирічна школа (14 учителів і 92 учні), клуб із залом на 200 місць, бібліотека з книжковим фондом 10,2 тис. екземплярів. До послуг сільських трудівників — фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий сад на 35 місць, три магазини, відділення Укрпошти.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У Грушівці споруджено пам'ятники радянським воїнам, що загинули при звільненні села у 1944 році (1962 р.) і односельцям, загиблим в роки війни (1963 р.).

Література[ред. | ред. код]

  • «История городов и сёл Украинской ССР. Николаевская область» — Киев: Институт истории академии наук УССР, 1981, стор. 617.
  • Скальковський А. О. «История Новой-Сечи, или Последнего Коша Запорожского (в 3-х частях)», вид. 2, част. 1 — Одеська міська друкарня, 1846, стор. 66-68
  • Янко М. Т. «Топонімічний словник-довідник Української РСР» — К.: Радянська школа, 1973, стор. 45.

Посилання[ред. | ред. код]