Грушівка (Первомайський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Грушівка
Церква Різдва Богородиці Грушівка.jpg
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Первомайський район
Громада Первомайська міська громада
Код КАТОТТГ UA48080130040091020
Основні дані
Засноване 1683
Населення 1150
Площа 0,002 км²
Поштовий індекс 55225
Телефонний код +380 5161
Географічні дані
Географічні координати 48°01′20″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 48.02222° пн. ш. 30.94000° сх. д. / 48.02222; 30.94000Координати: 48°01′20″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 48.02222° пн. ш. 30.94000° сх. д. / 48.02222; 30.94000
Середня висота
над рівнем моря
97 м
Водойми Буг
Місцева влада
Адреса ради 55225, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Грушівка, вул. Центральна, 60
Карта
Грушівка. Карта розташування: Україна
Грушівка
Грушівка
Грушівка. Карта розташування: Миколаївська область
Грушівка
Грушівка
Мапа

CMNS: Грушівка у Вікісховищі

Гру́шівка — село в Україні, у Первомайському районі Миколаївської області. Населення становить 1150 осіб. Орган місцевого самоврядування — Грушівська сільська рада. Село розташоване на правому березі Південного Буга, за 3 км на схід від міста Первомайськ.

Історія села[ред. | ред. код]

На острові, розташованому проти Грушівки, виявлені поселення епохи неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.) і скіфського часу (V — І ст. до н. е.), розкопані залишки житла і поховання Черняхівської культури (II—VI в н. е.), знайдені римські монети I—II ст. н. ери.

Село виникло між 1750—1766 роками вздовж правого берега річки Південний Буг і спочатку носило назву Гидирим. У 1792 році воно під цією назвою було передано царським урядом сенаторові М. Комбурлею. На початку ХІХ сторіччя село купив поміщик В. Корбе. Приблизно у той же час весняною повінню було змито майже всі хати в селі. Місцеві селяни побудувались на новому, трохи вищому місці, де росло багато диких груш. Саме від цього пішла сучасна назва села.

У 1918 році в селі розпочалась радянська окупація.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 216 жителів села[1].

З початком німецько-радянської війни 356 мешканців села пішли на фронт, з них 117 — загинули. 200 сільчан нагороджені орденами й медалями.

За часів СРСР у селі містилась виробнича бригада № 3 колгоспу імені В. І. Леніна.

Економіка села[ред. | ред. код]

У Грушівці обробляється 1863 га сільськогосподарських угідь, з них 1600 га орних, у тому числі 325 га поливних, земель. Виробничий напрям — вирощування зернових культур. Розвинене тваринництво. У 1978 р. у Грушівці збудований свиновідгодовувальний комплекс на 8 тис. голів.

За трудові досягнення 45 передовиків удостоєні урядових нагород, у тому числі ордени Леніна — тракторист Н. І. Багнюк, ордени Трудового Червоного Прапора — бригадир рільничої бригади М. Т. Багнюк, трактористи І. М. Коваленко, Н. Д. Малохатько і А. Т. Меркаленко. Пташниця О. В. Топалова обиралась депутатом Верховної Ради УРСР 7-го скликання.

Освіта та культура[ред. | ред. код]

У селі є дев'ятирічна школа (14 учителів і 92 учні), клуб із залом на 200 місць, бібліотека з книжковим фондом 10,2 тис. екземплярів. До послуг сільських трудівників — фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий сад на 35 місць, три магазини, відділення Укрпошти.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У Грушівці споруджено пам'ятники радянським воїнам, що загинули при звільненні села у 1944 році (1962 р.) і односельцям, загиблим в роки війни (1963 р.).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Грушівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 

Література[ред. | ред. код]

  • «История городов и сёл Украинской ССР. Николаевская область» — Киев: Институт истории академии наук УССР, 1981, стор. 617.
  • Скальковський А. О. «История Новой-Сечи, или Последнего Коша Запорожского (в 3-х частях)», вид. 2, част. 1 — Одеська міська друкарня, 1846, стор. 66-68
  • Янко М. Т. «Топонімічний словник-довідник Української РСР» — К.: Радянська школа, 1973, стор. 45.

Посилання[ред. | ред. код]