Грюнерит
| Грюнерит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA |
перевизначений (Rd)[d][1], допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2] |
| IMA-номер | IMA2012 s.p. |
| Хімічна формула | ☐Fe²⁺₂Fe²⁺₅Si₈O₂₂(OH)₂[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DE.05[4] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | Моноклінна сингонія[3] |
| Вид симетрії | моноклінно-призматична[d][5] |
| Спайність | {110}[d][5] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Емануель-Луї Грюнер[6] |
 Грюнерит на Вікісховищі | |
Грюнерит, ґрюнерит( рос. грюнерит; англ. grunerite; нім. Grünerit m) – мінерал, гідроксилалюмосилікат заліза, залізисто-магніїстий амфібол ланцюжкової будови, групи амфіболів.
Названий на честь французького геолога і металурга швейцарського походження Емануеля-Луї Грюнера.
Основні характеристики[ред. | ред. код]
Хімічна формула: 2[(Fe2+)7Si8O22(OH)]. Інша версія хім. формули (Є. Лазаренко): (Fe2+, Mg)7[(OH)]|Si4O11]2. Домішки: СаО, Fe2O3, Na2O, MnO, K2O. Містить (%): FeO – 38,16; MgO – 5,53; SiO2 – 48,96; H2O – 2,5. Сингонія моноклінна. Густина 3,1-3,6. Твердість 5-6. Колір темно-зелений, бурий, безбарвний або тьмяно-зелений. Зустрічається в контактово- та регіональнометаморфізованих багатих залізом кременистих первинно-осадових породах. Асоціює з альмандином, фаялітом та геденберґітом. Знайдений в залізорудних формаціях США (штати Мічиган та Міннесота).
Розрізняють:
- ґрюнерит марганцевистий (відміна ґрюнериту, яка містить до 9 % MnO).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (January 2014) — 2014.
- ↑ Kenngott G. A. Das Mohs'sche Mineralsystem, dem gegenwärtigen Standpuncte der Wissenschaft gemäss bearbeitet — Wien: Carl Gerold’s Sohn Verlag, 1853.
- ↑ а б Hawthorne F., Oberti R., Harlow G. E. et al. Nomenclature of the amphibole supergroup (2012) // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 97. — P. 2031–2048. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4276
- ↑ MinDat
- ↑ а б Roth P. Minerals first discovered in Switzerland and minerals named after Swiss individuals — Lindau: 2007. — 239 p. — ISBN 3-9807561-8-1
- ↑ http://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/grunerite.pdf
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Грюнерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Грюнерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
| |||||
