Грязнов Борис Олегович
| Грязнов Борис Олегович | ||
|---|---|---|
 Прапорщик | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
27 лютого 1985 Запоріжжя | |
| Смерть |
24 серпня 2014 (29 років) Новоіванівка | |
| Поховання | Запоріжжя | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
Міністерство внутрішніх справ України  | |
| Формування |
 23-тя окрема бригада охорони громадського порядку | |
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Бори́с Оле́гович Грязно́в (1985—2014) — прапорщик МВС України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1985 року в місті Запоріжжя. Закінчив запорізьку школу та ПТУ. Пройшов строкову службу в Харкові. Саме тоді вирішив пов'язати своє життя з професійною військовою службою — як і старший брат Сергій. Начальник військового наряду 2-го відділення 1-го спеціального патрульного взводу спеціальної патрульної роти 1-го патрульного батальйону, Запорізька бригада охорони громадського порядку, національна гвардія України.
В серпні 2014 року Після заходження російських військ на територію, де велися бойові дії, підрозділи почали відхід. Нацгвардійці не відходили — чекали наказу, який отримали 24-го. 24 серпня 2014-го колона нацгвардійців потрапила в засідку терористів поблизу села Новоіванівка Амвросіївського району — на покинутому блокпосту (вояки вважали, що там ще знаходяться українські військові). Тоді ж у бою загинули старший прапорщик Сергій Добровольський та старший сержант Максим Баранов. 25 вояків потрапили до полону.
Похований у безіменній братській могилі; 10 жовтня 2014-го тіло ексгумоване пошуковцями місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»). Тимчасово похований в Дніпропетровську.
Упізнаний за тестами ДНК, перепохований 20 червня 2015-го в місті Запоріжжя на Правобережному кладовищі.
Без Бориса лишився брат, військовослужбовець військової частини 3033, прапорщик Сергій Грязнов.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- 15 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 11
- Вшановується 24 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
- 31 травня 2016 року у військовій частині 3033 Нацгвардії України відкрито меморіальну дошку Борису Грязнову.
- 9 листопада 2016 року Борис Грязнов нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно).
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 15 вересня 2015 року № 546/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Грязнов Борис Олегович [Архівовано 7 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Меморіон (рос.)
- Книга пам'яті: Грязнов Борис Олегович
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |