Грінч (персонаж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грінч
The Grinch
Творець: Доктор Сьюз
Твори: Як Ґрінч украв Різдво!
Перше: The Hoobub and the Grinch (1955)
Стать: чол
Місце проживання: Whovilled
Прізвисько: містер Грінч
Роль виконує: Борис Карлофф
Ганс Конрід[en]
Боб Холт[en]
Джим Керрі
Бенедикт Камбербетч
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Грінч (англ. The Grinch) — антропоморфний зелений персонаж, створений Доктором Сьюзом, і головний герой його дитячої книги «Як Грінч вкрав Різдво» 1957 року.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Грінч являє собою покритого зеленою шерстю гуманоїда, що живе в самоті на вершині гори, звідки він спостерігає за веселими жителями казкового містечка Хтовськ. Він зневажає різдвяний сезон і передсвяткову метушню; більш того, його дратує щастя інших, оскільки сам Грінч отримує задоволення від того, що псує всім настрій. Однак Грінч не відчуває себе самотнім, завдяки Максу, його собаці. Напередодні Різдва, переодягнувшись у костюм Санта-Клауса, він пробирається в будинки жителів Хтовська, щоб вкрасти їх святкові прикраси і подарунки.

На всіляких малюнках він зображується як жорстокий і злий персонаж. Як в мультсеріалі, так і художньому фільмі 2000 року, Грінч демонструє свою нелюдську силу, коли зупиняє сани, навантажені подарунками, причому перестрибнувши зі скелі, піднімає їх над головою.

Беручи до уваги зовсім не святковий настрій персонажа, на додачу до його перевтілення в різдвяний ранок, критики відзначали схожість Грінча з Ебенезером Скруджем з повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня» 1843 року[1][2]. Кардіолог Девід Кас навіть припустив, що серце Грінча, що стрімко збільшилося в розмірах в кінці історії, має загальну фізіологію з бірманським пітоном[3].

Історія[ред. | ред. код]

Ім'я персонажа вперше згадується в поемі з 32 рядків під назвою The Hoobub and the Grinch[4], опублікованій в травневому номері журналу Redbook[en] 1955 року. Проте повноцінним дебютом персонажа вважається книга видавництва Random House 1957 року «Як Грінч вкрав Різдво», написана і проілюстрована Доктором Сьюзом. Через десять років, у 1966 році, режисер Чак Джонс адаптував історію Сьюза у формат телевізійного шоу з такою ж назвою. У мультфільмі Джонса прозвучала виконана Турлом Равенскрофтом[en] пісня «You're a Mean One, Mr. Grinch», просто тому що Борис Карлофф, який озвучив Грінча і виступив як оповідач, не міг співати.

Сьюз задовольнив прохання читачів, які бажали продовження історії, і написав сценарій до мультфільму, що вийшов в 1977 році «Хелловін — ніч Грінча», який також є приквелом до подій оригінального мультфільму 1966 року. Після узгодження з Marvel Productions[en] у 1982 році був випущений анімаційний музичний фільм «Грінч проти Кота в капелюсі[en]» за участю Кота в капелюсі в якості одного з головних героїв. Хоча обидва фільми не були настільки популярними в прокаті, як оригінальні твори, але тим не менше отримали премію «Еммі». У 1996 році канал Nick Jr. запустив в ефір кілька епізодів телевізійного шоу The Wubbulous World of Dr. Seuss[en], причому Грінч вперше для себе опинився лялькою[5].

Комедійний фільм 2000 року, заснований на історії режисера Рона Ховарда, в якому Джим Керрі зіграв роль Грінча, мав великий фінансовий успіх[6], хоча і отримав безліч змішаних рецензій, зокрема, його рейтинг від Rotten Tomatoes склав 53 %[7]. В фільмі розкривається дитинство Грінча і причина, чому він став ненавидіти Різдво, тоді як в оригінальній книзі не було ніякої передісторії і пояснення його ненависті до свята. У тому ж році на декількох ігрових платформах, включаючи персональний комп'ютер, була випущена гра під назвою просто The Grinch. У 2007 році була випущена версія для Nintendo DS, що отримала повну назву фільму.

Крім того, Грінч є другорядним персонажем у Seussical[en], кросовері між розповідями Доктора Сьюза.

До кінця 2018 року від компанії Illumination вийшов повнометражний мультфільм під простою назвою «Грінч»[8]. Головного героя озвучив Бенедикт Камбербетч[9]. В історії мультфільму характер Грінч був злегка змінений і він став ввічливим до всіх живих істот, включаючи свою собаку Макса.

Популярність в американській культурі[ред. | ред. код]

Доброзичливий Грінч позує біля святкової ялинки

З моменту появи, Грінч став символом святкування в низці зимових свят, незважаючи на свою ненависть до Різдва. За роки його образ поширився серед всіляких споживчих товарів, включаючи різдвяні прикраси, плюшеві ляльки і різні предмети одягу[10]. Сварливий, не святковий дух персонажа сприяв тому, що за людиною, що не любить Різдво[11][12], або ж володіє грубим і жадібним характером, закріплювалося прізвисько «Грінч»[13][14]. У 2002 році TV Guide вказав Грінча 5-м серед «50 найбільших мультяшних персонажів усіх часів».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Philip Nel (2005). «Dr. Seuss: American Icon». p. 130. Continuum,
  2. Jacob M. Held (2011). «Dr. Seuss and Philosophy: Oh, the Thinks You Can Think». p. 147. Littlefield Publishers,
  3. Jon Hamilton. (22 грудня 2017). Heart 2 Sizes Too Small? Mr. Grinch, See Your Cardiologist (англ.). National Public Radio. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2018. 
  4. Philip Nel. [1] — The Continuum International Publishing Group, 2005. — С. 117. Архівовано з джерела 25 вересня 2020
  5. The Wubbulous World of Dr. Seuss (англ.). The Jim Henson Company. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2018. 
  6. How the Grinch Stole Christmas (2000) (англ.). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018. 
  7. Dr. Seuss' How the Grinch Stole Christmas (2000) (англ.). Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018. 
  8. Borys Kit. 'How the Grinch Stole Christmas' Remake in the Works at Universal // The Hollywood Reporter : magazine. — Los Angeles, California : Eldridge Industries[en], 2013. — 2. Архівовано з джерела 9 лютого 2013. Процитовано 2018-11-11.
  9. Darren Franich. (13 квітня 2016). Benedict Cumberbatch is the new Grinch (англ.). Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 25 травня 2018. 
  10. Fee, Christopher R., ed., and Jeffrey B. Webb, ed. «American Myths, Legends, and Tall Tales: An Encyclopedia of American …. [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]» Google Books. 22 December 2017.
  11. Henry Pierson Curtis. (31 березня 2012). Orlando Grinch? Former Osceola County courts supervisor faces trial over missing Christmas funds (англ.). The Palm Beach Post. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 25 травня 2018. 
  12. Bruce Felps. (9 листопада 2010). Grinch Grabs Salvation Army Kettle (англ.). NBC 5 Dallas-Fort Worth. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 25 травня 2018. 
  13. TV Guide Book of Lists. — Running Press[en], 2007. — С. 158. — ISBN 0-7624-3007-9.
  14. Jill Schlesinger. (17 грудня 2009). Citigroup Suspends Foreclosures: Grinch's Heart Grows Three Sizes! (англ.). Си-би-эс. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 25 травня 2018. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]