Перейти до вмісту

Гуанаре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Місто
Гуанаре
Guanare
Площа Симона Болівара
Прапор
Прапор

Координати 9°02′37″ пн. ш. 69°44′56″ зх. д.H G O

Країна Венесуела
Штат Португеса
Дата заснування 1589
Площа 20 км²
Висота центру 183 м і 164 м
Офіційна мова іспанська мова, Venezuelan Sign Language (Венесуела)
Населення 113 000  (2007)
Міста-побратими Гуадіс, Портімау
Часовий пояс UTC-4:30
Телефонний код 0257
Поштовий індекс 3350
Автомобільний код YV (Венесуела)
GeoNames 3640226
OSM 272644 ·R (Венесуела)
Офіційний сайт guanare-portuguesa.gob.ve
Гуанаре. Карта розташування: Венесуела
Гуанаре
Гуанаре
Гуанаре (Венесуела)
Гуанаре. Карта розташування: Португеса
Гуанаре
Гуанаре
Гуанаре (Португеса)
Мапа

Гуанаре (ісп. Guanare) — місто на північному заході Венесуели, входить до складу штату Португеса. Населення — 113 000 чоловік (2007).

Місто було засновано 1589 року губернатором Дієго де Осоріо.

Місто має дев'ять університетів.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Багато хто вважає Гуанаре духовною столицею Венесуели. Тут розташований храм Діви Марії де Коромото на честь святої покровительки країни та пам'ятник, зведений 1996 року, також на її честь.

В центрі міста стоїть пам'ятник національному герою — Симону Болівару.

Клімат

[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних саван. Найтепліший місяць — березень із середньою температурою 28.2 °C (82.8 °F). Найхолодніший місяць — липень, із середньою температурою 25.8 °С (78.4 °F).[1]

Клімат Гуанаре
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C 26,7 27,5 28,2 27,9 26,8 26,1 25,8 26,1 26,6 26,7 26,7 26,2 26,8
Норма опадів, мм 18.1 19.5 41.1 131.5 233.1 253.3 259.2 207.6 177.2 178.2 113.4 41.7 1673.9
Днів з опадами 2,9 2,4 3,8 12,5 18,9 21 21,7 19,5 16 15,6 10,2 6,7 151,2
Вологість повітря, % 69.3 65.6 64.4 70.4 79.4 82.1 83.7 83.6 82.8 81.2 80 75.2 76.5
Джерело: Weatherbase

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • «Латинська Америка». Енциклопедичний довідник. Гол. редактор В. В. Вольський. Т 1. Стор. 478