Губарєв Павло Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Губарєв Павло Юрійович
Павел Губарев (cropped) (cropped).JPG
Народився 10 березня 1983(1983-03-10) (39 років)
Сєвєродонецьк, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Діяльність політик, підприємець
Alma mater ДонНТУ
ХарРІ НАДУ
Знання мов російська[1]
Членство Ізборський клуб
Партія РНЄ
ПСПУ (2006—2007)
У шлюбі з Катерина Губарєва
Діти 2 сини та донька
Сайт gubarev.org

Павло Юрійович Губарєв (нар. 10 березня 1983, Сєвєродонецьк, УРСР) — український колабораціоніст з Росією, підприємець, громадський діяч маріонеткової ДНР. В Україні визнаний терористом.

В юності був членом неофашистської організації «Російська національна єдність». У березні 2014 року, із початком російської агресії проти України, був проголошений на мітингу «народним губернатором» Донеччини, агітував за приєднання Донецької області до Росії. Був затриманий СБУ, згодом обміняний.

Глава терористичної організації «Народне ополчення Донбасу», очолює рух «Новоросія».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 березня 1983 року[2] у Сєвєродонецьку.[3]

Освіта[ред. | ред. код]

Має три вищі освіти:

Підприємницька діяльність[ред. | ред. код]

З 2007 року був власником рекламної агенції «Patison» з офісами у Донецьку і Києві;[5] серед клієнтів підприємства значаться зокрема ФК «Шахтар», Укртелеком, Фуршет, ProCredit Bank тощо.[6]

У листопаді 2012 року був директором фірми з організації свят, зокрема надання послуг діда Мороза[7]. У рекламному ролику Губарєв зазначає, що він сам також виконує роль аніматора на дитячих святах[8].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Країни, де Губарєв під санкціями

У юності був членом російського праворадикального неофашистського руху «Російська національна єдність»[9].

На виборах 2006 року обраний депутатом Куйбишівської районної ради Донецька та очолив фракцію блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція»[9]. 2006 року очолював громадську організацію «Європейський вибір»; брав участі в акціях протесту проти НАТО у Феодосії 2006 року[10]; за його участі Куйбишевський район Донецька був проголошений «територією без НАТО». 2007 року склав депутатський мандат, зіткнувшись з «фактами чиновницького свавілля»[2][9].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Став відомим загалу завдяки своїй участі у проросійських акціях у південних і східних регіонах України. 28 лютого 2014 року він виступив на сесії Донецької міської ради з ультиматумом до донецьких депутатів визнати нелегітимними Верховну Раду України, Кабінет Міністрів Арсенія Яценюка, Донецьку ОДА та її голову Андрія Шишацького[11].

1 березня на проросійському мітингу на площі Леніна у Донецьку оголошений «народним губернатором» Донецької області[12][13].

3 березня проросійські сили захопили будівлю ОДА, а сам Губарєв виступив на засіданні обласної ради з вимогою затвердити його особу на пост голови Донецької ОДА та провести референдум про відокремлення регіону від України.[14]

4 березня Микола Голомша повідомив, що СБУ почало розслідування щодо Губарєва за ч.1 ст.110 Кримінального кодексу (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України).[15]

5 березня російське видання «Лента.ру» опублікувало інтерв'ю з Губарєвим, в якому він пообіцяв організувати в Донецьку «Кримський сценарій», і виступив за приєднання Донецької області до Росії.[16]

Затримання СБУ[ред. | ред. код]

У ніч на 6 березня 2014 року затриманий спецпідрозділом СБУ «Альфа» у власній квартирі у Донецьку[17][18]. До того повідомлялося, що Губарєва було затримано разом з понад 70 особами, які перебували у захопленій 5 березня Донецькій ОДА[19], однак, це повідомлення спростував сам Губарєв на своїй сторінці у Facebook[18]. Шевченківський районний суд Києва 7 березня обрав для Павла Губарєва міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою[20].

Стосовно Губарєва СБУ відкрило кримінальне провадження за частиною 1 статті 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), частиною 2 статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) та статтею 341 (захоплення державних або громадських будівель чи споруд) Кримінального кодексу України[21].

25 квітня 2014 року оголосив голодування на знак солідарності з «тими, хто відстоює громадянську позицію південного сходу», крім того, його адвокат повідомив про погіршення стану здоров'я свого підзахисного[22]. Представник ОБСЄ, який наступного дня мав зустріч з затриманим, підтвердив погіршення стану здоров'я Губарєва внаслідок голодування[23].

5 травня Шевченківський районний суд Києва подовжив термін перебування під вартою Губарєва до 28 червня.[24]

Обмін[ред. | ред. код]

7 травня Павло Губарєв звільнений з-під арешту разом з двома іншими затриманими колабораціоністами, яких обміняли на трьох полонених співробітників СБУ.[25][26][27] За повідомленням російських ЗМІ, окрім Губарєва було передано російській стороні Ігоря Перепечаєнка (заступника коменданта окупованого Слов'янська В'ячеслава Пономарьова) і Сергія Злобіна, проросійського активіста з Херсонської області.[28]

До 12 травня 2014 року був головою Народного ополчення Донбасу, до початку серпня 2014 року «народним губернатором» Донеччини.[13][джерело?] З початку серпня 2014 року був проголошений «начальником штабу ополчення» та «комендантом» міста Антрацит.[29] Був начальником мобілізаційного управління міністерства оборони ДНР.[30]

12 жовтня «Центральна виборча комісія» ДНР відмовила у реєстрації для участі у виборах, які сепаратисти планують провести 2 листопада 2014 року, партії «Новоросія», лідером якої був Павло Губарєв[31].

У ніч з 12 на 13 жовтня 2014 року на трасі Ростов-на-Дону — Донецьк автомобіль, в якому перебував Павло Губарєв, обстріляли невідомі. У результаті замаху Губарєва у важкому стані госпіталізували в одну з лікарень Ростова-на-Дону[32].

Наприкінці 2015 року видав книгу під назвою «Факел Новороссии», в якій описують події 2014 року на Донбасі та модель подальшого розвитку так званої Новоросії в площині ідей Російського світу[33][34]

З 28 січня 2016 року лідер ДНР Олександр Захарченко призначив Губарєва «виконувачем обов'язків голови адміністрації Ясинуватої»[35].

Кримінальне переслідування[ред. | ред. код]

  • 7 березня 2014 року щодо затриманого СБУ Губарєва було розпочато кримінальне провадження за статтями Кримінального кодексу ст. 109 ч.1 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), ст 110 ч.2 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) і ст. 341 (захоплення державних або громадських будівель чи споруд).[36]
  • 24 січня 2017 року Служба безпеки України розпочала спеціальне (заочне) розслідування відносно Павла Губарева, підозрюваного за ч. 1 ст. 109 (публічні заклики до зміни і повалення конституційного ладу і захоплення державної влади), ч. 2 ст. 110 (умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України), ч. 1 ст. 258-3 (створення і управління терористичною організацією) і ч. 1 ст. 294 (організація масових заворушень) Кримінального кодексу України[37].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, з дружиною Катериною виховує двох синів і доньку. Після арешту Губарєва його дружину Катерину 10 квітня 2014 було оголошено головою комітету з зовнішньополітичних зв'язків Донецької народної республіки[10].

У дитинстві займався боксом, має розряд кандидата у майстри спорту[3][30].

Погляди[ред. | ред. код]

Є прихильником Путіна та режимів Лукашенка в Білорусі, Венесуели та царської Росії, виступає за приєднання України до Митного союзу[6]. З самого початку Євромайдану був його опонентом, симпатизував бійцям спецпідрозділу «Беркут»[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. а б Русский и бессмысленный. Лєнта.ру. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 15 березня 2014. (рос.)
  3. а б в Самопроголошений губернатор Донеччини Павло Губарєв: еполети, сталінізм та "еллінські традиції". Український тиждень. 7 березня 2014. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 15 березня 2014. 
  4. Народный губернатор Донбасса показал шпагат и голый торс. Обозреватель. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 15 березня 2014. (рос.)
  5. Russia’s deep ties to Donetsk’s Kremlin collaborators. Kyiv Post. 10 квітня 2014. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014. (англ.)
  6. а б Кто и зачем подбивает Донбасс к противостоянию?. Hubs. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 19 березня 2014. (рос.)
  7. Два года назад "народный губернатор" Губарев работал Дедом Морозом. Нововсти Донбасса. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 20 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014. (рос.)
  8. Губарєв рік назад оцінював себе в півтори тисячі гривень. ТСН. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014. 
  9. а б в «Антифашист» Губарєв сам зі свастикою ходив. Високий замок. 10 березня 2014. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 15 березня 2014. 
  10. а б Диригенти протесту. Хто є хто в буремному Донбасі?. Корреспондент.net. 16 квітня 2014. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014. 
  11. У Донецьку «народне ополчення» висунуло ультиматум місцевій владі. Радіо Свобода. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 20 березня 2014. 
  12. У Донецьку проросійські активісти заблокували ОДА, піднявши прапор Росії. Радіо Свобода. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 15 березня 2014. 
  13. а б У Донецьку вимагають повної непокори Києву і виборів народного губернатора. Преса України. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 20 березня 2014. 
  14. Самозваний губернатор Губарєв вимагає обрання на сесії облради та відділення Донбасу. Gazeta.ua. 3 березня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 20 березня 2014. 
  15. СБУ открыла дело против самопровозглашенного «губернатора» Донецкой области | FaceNews.ua: новости Украины. www.facenews.ua. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 13 вересня 2018. 
  16. «Моя популярность — это их глупость». Архів оригіналу за 19 вересня 2019. Процитовано 13 вересня 2018. 
  17. "Альфа" СБУ арестовала Губарева - путинскую марионетку в Донецке. Цензор.нет. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 19 березня 2014. (рос.)
  18. а б "Народного губернатора" Донецька арештували у власній квартирі, - кореспондент ВВС. iPress. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 19 березня 2014. 
  19. У Донецьку затримали самопроголошеного «губернатора» Губарєва. Радіо Свобода. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 11 березня 2014. Процитовано 19 березня 2014. 
  20. Суд обрав міру запобіжного заходу П. Губарєву. Служба безпеки України. 7 березня 2014. Процитовано 19 березня 2014. [недоступне посилання з липня 2019]
  21. Служба безпеки України розслідує 16 кримінальних проваджень щодо дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу та посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. Служба безпеки України. 10 березня 2014. Процитовано 19 березня 2014. [недоступне посилання з травня 2019]
  22. Донецький "губернатор" Губарєв оголосив про голодування. Корреспондент.net. 26 квітня 2014. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 29 квітня 2014. 
  23. Представник ОБСЄ зустрівся з Губарєвим. Канал новин 24. 27 квітня 2014. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 29 квітня 2014. 
  24. Губарєв залишиться під вартою до кінця червня. Корреспондент.net. 5 травня 2014. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 7 травня 2014. 
  25. Лідер сепаратистів Слов'янська заявив, що Губарєва нібито звільнили. ТСН. 7 травня 2014. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 7 травня 2014. 
  26. Самопроголошений губернатор Донецької обл. Губарєв звільнений, - неофіційні дані. РБК Україна. 7 травня 2014. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 7 травня 2014. 
  27. Губарєва обміняли на трьох альфівців, в СБУ підтверджують тільки частково. Політика (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 16 вересня 2018. 
  28. правды», Александр КОЦ, Дмитрий СТЕШИН | Сайт "Комсомольской (7 травня 2014). Пленных офицеров «Альфы» обменяли на Губарева, Перепечаенко и Злобина. KP.RU — сайт «Комсомольской правды» (рос.). Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 13 вересня 2018. 
  29. Павел Губарев. Плененный солдат укрармии Денис Копач отпускается с письмом от ополченцев. на YouTube Дата публікації на YouTube 9 серпня 2014.
  30. а б Губарев Павел Юрьевич - Myrotvorets.center. Myrotvorets.center (ru-RU). Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018. 
  31. "ЦВК ДНР" не пустила на вибори партію Губарєва, "Єдину Росію" і "Оплот". Укрінформ. 13 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014. [недоступне посилання з липня 2019]
  32. У Губарєва заявляють, що на нього скоїли замах. Українська правда. 13 жовтня 2014. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014. 
  33. Потухший факел. "Писатель" Губарев презентовал свою книгу о "Новороссии". Обозреватель. 12 жовтня 2015. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017. (рос.)
  34. В сети высмеяли книгу Губарева о "Новороссии" на 416 страниц. Апостроф. 1 жовтня 2015. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017. (рос.)
  35. Ватажок "ДНР" призначив Губарєва в. о. "мера" Ясинуватої. Дзеркало тижня. 2 лютого 2016. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 6 лютого 2016. 
  36. Суд заарештував донецького губернатора Губарєва на два місяці. Розслідування (укр.). Процитовано 16 вересня 2018. 
  37. СБУ почала заочне розслідування проти самопроголошеного "екс-губернатора" Донецької області Губарєва. ukranews.com. Українські новини. 24 січня 2017. Архів оригіналу за 27 січня 2017.