Губерт Ланц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Губерт Ланц
нім. Karl Hubert Lanz
Ланц під час засідання американського трибуналу (Нюрнберг, 1948).
Народився 22 травня 1896(1896-05-22)[1][2]
Entringend, Аммербух, Тюбінген, Тюбінген, Німеччина
Помер 15 серпня 1982(1982-08-15)[1] (86 років)
Мюнхен, ФРН
Поховання Вальдфрідгоф
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець, боєць опору, політик
Знання мов німецька
Учасник Балканська кампанія, німецько-радянська війна, Перша світова війна[3], Друга світова війна[3], Операція «Ауфмарш 25»[3] і Окупація Греції країнами Осі[3]
Роки активності з 1914
Військове звання Генерал гірсько-піхотних військ
Партія Вільна демократична партія
Конфесія католицтво[3]
Батько Otto Lanzd
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Орден Вітовта Великого
Орден Вітовта Великого
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Карл Губерт Ланц (нім. Karl Hubert Lanz; 22 травня 1896, Ентрінген12 травня 1982, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал гірсько-піхотних військ. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія[ред. | ред. код]

Учасник Першої світової війни, за бойові заслуги відзначений численними нагородами. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 жовтня 1938 року — командир 100-го гірського полку.

З 1 вересня 1939 року — начальник штабу 5-го військового округу. З 1 лютого 1940 року — начальник штабу 18-го армійського корпусу, який під час Французької кампанії воював у складі 9-ї армії. З 25 жовтня 1940 по 1 січня 1942 року — командир 1-ї гірської дивізії. Учасник боїв на південній ділянці радянсько-німецького фронту, бився під Києвом, Сталіно і на Дніпрі.

28 січня 1943 року під його командуванням в районі Харкова була сформована оперативна група «Ланц», куди увійшли рештки групи армій «B», а також щойно прибулий на Східний фронт танковий корпус СС. Група Ланца отримала наказ Адольфа Гітлера утримати Харків будь-якою ціною, а потім прориватись на Лозову, щоб полегшити становище лівого флангу групи армій «Південь». 15 лютого корпус СС під загрозою оточення залишив Харків, всупереч категоричному наказу Гітлера. Ланца не можна було звинуватити в діях есесівців, але 21 лютого він був замінений Вернером Кемпфом і призначений командиром 22-го гірського корпусу в Греції. На радянсько-німецький фронт Ланц ще раз ненадовго повернувся: в червні-липні 1943 року він замінив генерал-фельдмаршала Евальда фон Кляйста на посаді командувача групою армій «A». після цього Ланц повернувся до командування своїм корпусом, який в кінці війни був перекинутий у Югославію, а звідти — в Угорщину.

Після війни заарештований. 19 лютого 1948 році на Нюрнберзькому процесі у справі південно-східного командування був засуджений до 7 років позбавлення волі. 3 лютого 1951 року звільнений. Після звільнення вступив Вільну демократичну партію, був консультантом з військових питань і питань безпеки. з 1952 року — почесний голова Товариства ветеранів гірсько-піхотних військ і, одночасно, голова Товариства ветеранів 1-ї гірської дивізії.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.145-146 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin, S. 147
  • Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkrieg. 2. Auflage, Belser, Stuttgart 1928, S. 133
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 494
  1. а б в SNAC — 2010.
  2. Munzinger Personen
  3. а б в г д Nuremberg Trials Project — 2016.