Перейти до вмісту

Гуго Коллонтай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коллонтай.
Гуго Коллонтай
Hugo Kołłątaj
пол. Hugo Kołłątaj Редагувати інформацію у Вікіданих
Юзеф Пешка. Гуго Коллонтай. 1812.
Народився1 квітня 1750(1750-04-01)
Великі Дедеркали, тепер Шумський район, Тернопільська область, Україна
Помер28 лютого 1812(1812-02-28) (61 рік)
Варшава
ПохованняПовонзківський цвинтар[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРіч Посполита
Національністьполяк
Діяльністьполітик, публіцист, філософ, історик, викладач університету, католицький священник, географ, антрополог, громадський діяч Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякипольський політик, освітній діяч
Alma materЯгеллонський університет[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор богослов'я[2]
Знання мовпольська[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЯгеллонський університет[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВаршавське товариство друзів науки Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулкоронний підканцлер
ПосадаGrand Referendary of Lithuania (cleric)d[4][5] і підканцлер коронний[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяПольські якобінціd Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицька церква Редагувати інформацію у Вікіданих
РідКолонтай Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоAntoni Andrzej Kołłątajd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMarianna Mierzyńskad Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Герб
Герб

Портрет Гуго Коллонтая

Гуго Коллонтай гербу Котвиця (укр. Якір) (пол. Hugo Kołłątaj; 1 квітня 1750, Дедеркали — 28 лютого 1812, Варшава) — польський релігійний діяч, політик, просвітник. Коронний підканцлер з 1791, Великий литовський референдар з 1786.

Біографія

[ред. | ред. код]

З походження шляхтич.

Початкову освіту здобував у Пінчеві, згодом навчався в Краківській Академії, доктор філософії (1768). В 1770—1774 роках продовжив освіту у Відні й Римі, де здобув ступені доктора права і теології, висвячений на ксьондза.

Повернувшись до Речі Посполитої, обійняв посаду краківського каноніка. Був душпастирем у Піньчуві та Кжижановіцах-Дольних (де написав проєкт Конституції 3 травня). Брав участь в роботі Товариства зі шкільних підручників і Комісії Національної Освіти, став автором плану розбудови національного шкільництва. В 1777—1780 роках реформував Краківську Академію, запровадивши викладання природничих наук і польської літератури та забезпечивши можливість здобуття освіти студентам, містянам за походженням. Реформа торкнулася також господарських справ Академії. Таким чином, Коллонтай подбав про поживний ґрунт для зростання нових прогресивних ідей. У 1782 — 1786 роках виконував функції ректора.

В часи Чотирирічного Сейму був одним з найактивніших діячів Патріотичної партії (пол. Stronnictwo Patriotyczne). В політичній роботі До Станіслава Малаховського[…] кілька листів Аноніма виклав план реформування держави, втілений у Конституції 3 травня.

Перебравшись у 1778 році до Варшави, згуртував довкола себе товариство видатних публіцистів, так звану коллонтаївську кузню, в якій брали участь Францішек Ксаверій Дмоховський і Францішек Салезій Єзерський. Один з авторів Конституції 3 травня. Після ухвалення Конституції обійняв посаду коронного підканцлера (1791). Один із засновників Організації Приятелів Урядової Конституції. У 1786 році нагороджений Орденом Св. Станіслава. У 1791 році став кавалером Ордену Білого Орла.

В часі польсько-російської війни на зборах 23 липня 1792 підтримав рішення короля Станіслава Августа Понятовського щодо приєднання до Торговицької конфедерації, а після встановлення нового уряду від 1792 року знаходився у Дрездені.

Був організатором і учасником повстання під проводом Т. Костюшка, входив до складу Верховної Національної Ради, опікувався фінансами. Відзначався радикалізмом своїх суспільних і політичних поглядів. Напередодні поразки повстання під проводом Т. Костюшка 4 листопада 1794 Гуго Коллонтай таємно покидає Варшаву і подається на еміграцію.

6 грудня 1794 заарештований австрійською владою в Радимні, дорогою до Венеції. Запроторений до в'язниці у Перемишлі, де перебував до 1802 року.

З 1802 року Гуго Коллонтай проживав на Волині, зокрема, мешкав у місті Кременець, селах Стовпець, Тилявка[7], Тетильківці. Разом із Тадеушем Чацьким працював над реформуванням системи освіти, у 1805 р. заснувавши у Кременці Вищу Волинську гімназію (від 1819 р. — ліцей). Коллонтай розробив статут і навчальні плани гімназії, забезпечив майбутню гімназію першокласним навчальним обладнанням[8].

В 1807 заарештований російською владою і засланий до Москви. Причиною стали симпатії Гуго Коллонтая до політики французького імператора Наполеона, зокрема листи.

Як публіцист цікавився передусім наукою, освітою і педагогікою. Його тексти лягли в основу Конституції 3 травня, зачіпали питання суспільности і влади. Стверджував:

  • спадкову монархію
  • скасування liberum veto
  • загальне оподаткування
  • зменшення впливів магнатерії
  • розширення прав містян
  • селянську вольницю (заміну панщини на чинш)

Останні роки життя провів у Варшавському герцогстві. Помер самотнім і збіднілим після важкої хвороби. Похований у Варшаві на цвинтарі «Повонзках», але урна з серцем перевезена до костьолу у Вишневій (в тій місцевості знаходився двір його брата Рафала Коллонтая).

Праці

[ред. | ред. код]
Власноручний підпис Гуго Коллонтая

Автор багатьох публіцистичних творів, зокрема:

  • Listy Anonima (1788-89)
  • Prawo polityczne narodu polskiego (1790)
  • O ustanowieniu i upadku Konstytucji 3 Maja
  • Uwagi nad tą częścią ziemi polskiej, która od Traktatu Tylżyckiego zwać poczęto Księstwem Warszawskim (1808)
  • Stan oświecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III
  • Porządek filozoficzno-moralny (1810)
  • Naukowe podstawy polityki.
  • Miasta i mieszczanie (електронна версія у PBI)
  • Rozbiór krytyczny zasad historii o początkach rodu ludzkiego, czyli racjonalistycznie pojęty wstęp do historii (1810) (TOM I електронна версія у PBI)

Вшанування

[ред. | ред. код]

Вулиця у Львові (тепер вулиця Менцинського), вулиця в Тернополі, меморіальна дошка в селі Великі Дедеркали[9], меморіальний зал Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка.

У 2012 році в Національному університеті «Острозька академія» відбулася науково-практична конференція, присвячена 200-річчю від дня смерті Гуго Коллонтая[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.uj.edu.pl/documents/10172/30ba9fc6-3eca-49ff-8ae0-cc084c2ab226
  2. ↑ а б в Мякотин В. А. Коллонтай, Гуго // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XVа. — С. 711–712.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 310.
  5. ↑ St. Ptaszycki Dzieje rodów litewskich jako materyał do archeologii historycznéj // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — 1887. — С. 530.
  6. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 114. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  7. ↑ Гуго Коллонтай – засновник Волинської гімназії у Кременці, сподвижник українського шкільництва (до 270-річчя від дня народження польського просвітителя, філософа, публіциста, ученого).
  8. ↑ Синюк, Сергій (29 листопада 2023). Гуго Коллонтай: ксьондз з Волині, який намагався врятувати Річ Посполиту.
  9. ↑ Історія Тернопільщини: духовний «батько польської демократїї» Гуго Коллонтай народився на Шумщині. Газета "Наш День" (укр.). 1 квітня 2024. Процитовано 3 серпня 2025.
  10. ↑ Одарченко, Валентина (2 березня 2012). Гуго Коллонтай – польський просвітник родом із Волині. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 серпня 2025.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Ададуров В. «Наполеоніда» на сході Європи: уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку XIX століття. — Львів, 2007.
  • Гуцал П. Коллонтай Гуго [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 454. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • Кралюк П. «Білі плями» в історії української філософії. — Луцьк, 2007. — ISBN 966-8770-95-1.
  • Роллє М. Афіни Волинські: Нарис з історії освіти у Польщі. — К., 2007.
  • Татаркевич Владислав. Історія філософії. — Львів, 1999. — Т. 3. — ISBN 966-561-141-0.
  • В освітян Кременця — подвійне свято [Текст]: [У Кремен. обл. гум.-пед. ін-туті відбулося відкриття зали ім. Гуго Коллонтая] / М. Циганюк // Нова Тернопільська газета. — 2013. — № 39 (9-15 жовт.). — С. 4
  • Кралюк, П. Творець першої європейської Конституції / Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, проректор Національного університету «Острозька академія» // День. — 2010. — 26-28 берез. — С. 8.
  • Місто душі його [Текст]: [про політика, вченого і педагога, одного із найвидатніших представників польськ. просвітництва, Гуго Колонтая, який народився у Великих Дедеркалах Шумськ. р-ну] / П. Бубній // Вільне життя. — 2005. — С. 9.
  • Тадеуш Чацький і Гуго Коллонтай — засновники Волинської гімназії [Текст] / А. Шмит // Замок. — 2015. — № 13/18 (30 верес.). — С. 18-19.
  • Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля[Текст]: польсько-українські культурні взаємини: Краєзнавчо-бібліографічний покажчик. — Тернопіль, 1996. — С. 32.
  • Фабяновський А. Гуго Коллонтай і Тадеуш Чацький — творці Волинської гімназії. // Волинські Афіни. 1805—1833. Збірник науукових праць. — Тернопіль: «Богдан», 2006. — С. 41 — 50.
  • Чуйко, С. Гуго Коллонтай — ідеолог і засновник «польського Оксфорда в Кременці» /С. Чуйко // Наукові записки. Серія: педагогіка. — Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008.  — № 1. — С. 83-89. — Бібліогр.: 30 назв.
  • Janik Michał. Hugo Kołłątaj. — Lwów, 1913.
  • Listy Hugona Kołłątaja pisane z emigracyi w r. 1792,1793 i 1794 [Архівовано 31 січня 2009 у Wayback Machine.]: dwa tomy w jednym zebrał Lucyan Siemieński. — Poznań, 1872.
  • Pasztor Maria. Hugo Kołłątaj na Sejmie Wielkim w latach 1791—1792. — Warszawa, 1991.
  • Tokarz W. Ostatnie liata Hugona Kołłątaja (1794—1812). — Kraków, 1905. — T. 1, T.2.

Посилання

[ред. | ред. код]

Гуго Коллонтай — польський просвітник родом із Волині

Гуго Коллонтай: ксьондз з Волині, який намагався врятувати Річ Посполиту

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гуго_Коллонтай&oldid=47532814