Гудзенко Семен Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гудзенко Семен Петрович
Народився 5 березня 1922(1922-03-05)
Київ, Українська СРР
Помер 12 лютого 1953(1953-02-12) (30 років)
Москва, СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність поет, журналіст
Alma mater Московський інститут філософії, літератури, історії
Мова творів російська
Членство Спілка письменників СРСР
У шлюбі з Жадова Лариса Олексіївнаd
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Будапешта»

Семе́н Петро́вич Гудзе́нко (нар. 5 березня 1922(19220305), Київ — пом. 12 лютого 1953, Москва) — радянський поет воєнної генерації, романтичного напрямку.

Біографія[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Семенові Гудзенку в Києві

Народився 5 березня 1922 року в Києві в українсько-єврейській інтелігентській сім'ї інженера і вчительки. 1939 року переїхав до Москви, щоб навчатися в Московському інституті філософії і літератури. Учасник німецько-радянської війни. Друкувався з 1944 року.

Помер 1953 року від ран, отриманих на війні.

Автор збірок поезій:

  • «Однополчани» (1944),
  • «Курская тетрадь» (1947),
  • «Закарпатские стихи» (1948) тощо.

Його вірші використано у фільмі «Хто повернеться — долюбить» (1966).

Про своє покоління[ред. | ред. код]

« Мы не от старости умрём, —

От старых ран умрём.
Так разливай по кружкам ром,
Трофейный рыжий ром!

«

Література[ред. | ред. код]

  • Скуратівський В. Л. Гудзенко Семен Петрович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 513.
  • Литературный энциклопедический словарь. — М., 1987. — С.586.
  • Симонов Константин. Послесловие // Гудзенко Семён. Стихи и поэмы / Составитель и редактор Константин Симонов. — Москва: Военное издательство Министерства обороны Союза ССР, 1956. — С. 266—267.