Гуди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гуди, гудай, гудаси (лит. Gudai, Gudas, Baltarusiai, біл. Гуды, Гудай, Гудасы, Беларусы) — одна з сучасних та стародавня традиційна литовська назва білорусів[1]. У XIX ст. існували також інші значення даного терміну: так жителі Пруссії називали жемайтів, та й інших своїх південних сусідів — литвинів, аукштайтів, поляків[2], русинів.

Походження[ред. | ред. код]

Слово це відоме зі збережених письмових джерел XV ст.[2]. Найбільш поширеним є погляд, що слово гуди походить від назви народу готів[2], або від жителів острова Готланд. Ймовірно, балти засвоїли цю назву в II—III ст. н. е., коли готи просувалися з регіону Повіслення в Північне Причорномор'я[2]. Їхні шляхи йшли по території Польщі, уздовж сучасних білоруських земель, і з плином часу назва гуди була перенесена з готів на інші сусідні народи, поки нарешті, на початку XX ст. не закріпилося за білорусами[2]. У XIX ст. жемайти називали гудами російських окупантів. Від етноніма гуди, або відповідних антропонімів, походить й назва ряду населених пунктів у Білорусі[2] (близько 15 на кордоні з Литвою, близько 150 на всій території Латвії та Польщі).

Нині ж у литовській мові замість слова «Gudai» для позначення білорусів застосовується «Baltarusiai».

Топонімічні форми: Гудзелі, Гудзишки, Гудавщина, Гудаловка, Гудоніс, Гудагай, Гудзенай та ін.[1].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Слово «гудай» в білоруській мові означає стародавній народ, древній і старожитній народ[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Універсальная Беларуская энцыклапедыя». У 18 тамах / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў, Б. І. Сачанка і інш. — г. Мінск: Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1997 г. — Т. 5 (Гальцы-Дагон). С. 521. — ISBN 985-11-0090-0. (біл.)
  2. а б в г д е «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; мастак З. Э. Герасімович — Мінск: Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2007 г. — Т. 1. С. 560 — ISBN 978-985-11-0393-1. (біл.)
  3. «Гістарычны слоўнік беларускай мовы». Акадэмія навук БССР, Інстытут мовазнаўства імя Якуба Коласа, выд. «Навука і тэхніка», г. Мінск, 1986 г. — Вып. 7. С. 191 (біл.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Охманьский Е., «Иноземные поселения в Литве в ХІІІ-ХІV вв. в свете этнонимических местных названий»: Перевод с польського // Балто-славянские исследования 1980 г. М., 1981 г. (рос.)
  • Рогалев А. Ф., «Этноним гуды на географической карте: поиски исторической мотивации» // Современная этнография. № 6. 1989 г. (рос.)