Гудрун Бурвіц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гудрун Бурвіц
нім. Gudrun Margarete Elfriede Emma Anna Burwitz
Margaret and Gudrun Himmler.jpg
Гудруг Гіммлер (праворуч) із матір'ю.
Ім'я при народженні нім. Gudrun Margarete Elfriede Emma Anna Himmler
Прізвисько Püppi
Народилася 8 серпня 1929(1929-08-08)
Мюнхен, Веймарська республіка
Померла 24 травня 2018(2018-05-24) (88 років)
Мюнхен, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Діяльність кравець, секретар, політикиня, активістка
Галузь націонал-соціалізм
Знання мов німецька
Заклад Федеральна розвідувальна служба Німеччини
Членство Stille Hilfed
Військове звання 2
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько Генріх Гіммлер
Мати Margarete Himmlerd
Родичі Omar Torresd, Ernst Hermann Himmlerd, Johann Himmlerd і Agathe Rosina Himmlerd

Гудрун Бурвіц (нім. Gudrun Margarete Elfriede Emma Anna Burwitz, нар. 8 серпня 1929(19290808) — пом. 24 травня 2018) — старша дочка рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера.

Біографія[ред. | ред. код]

По закінченню війни разом з матір'ю проживала деякий час у церковному притулку. Потім вийшла заміж за журналіста і письменника Вульфа-Дітера Бурвіца, який активно брав участь в неонацистському русі. Родина, в якій народилося двоє дітей, проживала в Мюнхені. Гудрун Бурвіц ніколи не зрікалася ідеології свого батька та постійно намагалася виправдати його злочини. З 1951 року Гудрун брала участь в діяльності об'єднання «Тиха допомога», що надавало допомогу колишнім нацистам. В 1952 році вона брала участь в створенні забороненої згодом в 1994 році організації «Вікінгюгенд» за зразком гітлерюгенду.

Гудрун (ліворуч) із батьками.

У червні 2018 року разом з звісткою про смерть, що сталась ще 24 травня[1], стало відомо, що Гудрун Бурвіц в 1961—1963 роках працювала секретарем у Федеральній розвідувальній службі Німеччини під вигаданим ім'ям. У ці роки службою керував колишній офіцер нацистської військової розвідки Рейнхард Гелен. Була звільнена в 1963 році після виявлення колишніх нацистів, які працювали на службі.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Oliver Schröm, Andrea Röpke: Stille Hilfe für braune Kameraden Christoph Links, Berlin 2002 ISBN 386153231X
  • Norbert und Stephan Lebert: Denn Du trägst meinen Namen… Goldmann, München 2002 ISBN 3-442-15188-0

Посилання[ред. | ред. код]