Гуеча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гуеча — професійні вояки у військах держав чибча-муїска. Були добірники загонами, що виконували найскладніші та відповідальніші завдання. З мови муїска перекладається як «смертоносні». Їх покровителем вважався Бочіка.

Набір та підготовка[ред. | ред. код]

Комплектувалася на професійній основі із найхоробріших простолюдинів. Окрім сміливості оцінювали сили та зріст. Відповідно до записів перших іспанських хроністів гуеча підбирали за зростом — доволі високих на кшталт гренадерів. Вперше впроваджено правителями держави Баката. Стосовно кількості їх невідомо.

Зведені були у невеликі підрозділи, кожен із них налічував 50 вояків. Одним своїм виглядом вони наводили жах на супротивника. Гуеча голили голови обсидіановими ножами, розмальовували себе червоною і чорною фарбами (символами крові і смерті). У вуха, носи, губи й щоки вони вставляли тонкі золоті спиці за кількістю убитих або захоплених у полон ворогів. За свідченнями конкістадорів, голови деяких найуспішніших вояків щетинилися, немов у голкошерстів.

Увесь час їх був присвячений тренуванню. Їх розміщували у спеціальних місцях поблизу великих міст муїсків, а також у прикордонні. Вважалося, що війна — це спосіб життя гуеча, на інше він не повинен був відволікатися.

Озброєння[ред. | ред. код]

Повинні були використовувати обидві руки: в одні тримали списа (або піку чи списокидальню) в іншій палицю-макану (або кам'яну сокиру). Інколи були озброєні луками зі стрілами. Крім того, мали при собі довзі мотузки для зв'язування захоплених ворогів. Як захист використовували шоломи із золота. Разом з тим не мали захисту на тілі. Гуеча, що охороняли володарів мали шкіряного щита та обладунки.

Завдання[ред. | ред. код]

Гуеча довіряли найважливіші справи, вони охороняли сон володарів і супроводжували їх у походах. Під час битви відповідали за їх захист, також були основною силою для перемоги над супротивником. Часто гуеча виходили на герць з вояком ворога (частіше такого же гуеча), що вирішили долю війни в двобої.

Важливим завданням гуеча була охорона кордонів з дикими племенами. Відомо, що сіпа Сагуаманчіка розмістив 5 тис. гуеча на межі з племенами панча, що постійно турбували володіння володаря Бакати. Загони гуеча розташовувалися у поселеннях Фоска і Тібакуе. Також гуеча охороняли найважливіші копальні, зокрема солі у Сіпокірі та Немоконі, смарагдів у Сомондоко і Чіворі.

Привілеї[ред. | ред. код]

За свою службу гуеча отримували від володарів коштовні подарунки, право вживали алкогольні напої, тютюн, оленяче м'ясо, мати високоякісний одяг, наложниць, їх призначали на прибуткові посади, зокрема намісника у новозавойованих землях. На бенкетах займали почесні місця — праворуч від правителів. З часом гуеча входили до знатного прошарку, ставили своєрідною «шляхтою».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рубель В. А. Історія цивілізацій Доколумбової Америки. К. — С.392-393, 396, 399, 402, 471
  • Alcedo, Antonio, 1967, Diccionario Geográfico-Histórico de las Indias Occidentales o América, 4 vols., Biblioteca de Autores Españoles, Madrid, Ediciones Atlas.
  • Velandia, Robert, 1979—1982, Historical Encyclopedia of Cundinamarca, 5 vols. Authors Library Cundinamarca, Bogota, National Cooperative Graphic Arts