Гужери
 гужер із Грюєля | |
| Тип | Заварне тісто |
|---|---|
| Походження | Франція |
| Необхідні компоненти | Заварне тісто, сир (як правило, Грюєр, Конте або Ементаль) |
Гужери (фр. gougères) — несолодка випічка із заварного тіста із сиром родом із Бургундії. Сир додається в тісто.
Зазвичай беруть сири з досить вираженим смаком, наприклад, Конте, Грюєр або Ементаль[1][2].
Можуть випікатися у вигляді пирога в круглій формі з отворами посередині (тоді назва приймає однину — гужер) або у вигляді кульок.
Вважається, що гужери походять з Бургундії, зокрема з міста Тоннерр департаменту Йонна[3].
Гужери можуть бути зроблені, як маленькі кульки з тіста розміром 3–4 см у діаметрі — аперитив або діаметром 10–12 см одинокий гужер або у вигляді кільця. Іноді як наповнювачі додають гриби, яловичина, шинка; в цьому випадку Гужеро, як правило, робляться у вигляді кільця або пирога.
У Бургундії їх зазвичай подають холодним при частуванні вина з льохів, але також подають гарячим, як аперитив.
Історія[ред. | ред. код]
У вісімнадцятому і дев'ятнадцятому століттях, гужери іноді робилися з трубочок тіста, але іноді, мабуть, використовувалися просто сир, яйця і панірувальні сухарі[4]. Робили у вигляді простого круглого плаского пирога, а не кульок, чи кільця[5][6].
Перші форми гужер було більше м'ясною стравою, ніж хлібною, включали в себе різні трави, бекон, яйця, сир, спеції та м'ясо, змішані із кров'ю тварин. Готувалася така страва у шлунку вівці. У середньовічній Франції це був один з видів сирного пирога. Пізніше, він став відомим в районах сучасної Бельгії, де став асоціюватися із Вербною неділею[7]. Але все-таки гужер пов'язують із містом Осер (Auxerre) в Бургундії, де страва відома з XIX століття під назвою gouere[8].
Назва[ред. | ред. код]
Слово gougère спочатку вимовлялося як gouiere, gouyere,[9] goïère, goyère, або gouyère[4]. Сучасна вимова відома з XVIII століття[9].
Походження слова невідоме.
Галерея[ред. | ред. код]
-
в розрізі -
-
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Daniel Young, The Bistros, Brasseries, and Wine Bars of Paris, p. 20 [1] [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.] ISBN 0-06-059073-4
- ↑ Larousse Gastronomique, 1988 edition, 2001 translation ISBN 0-609-60971-8
- ↑ Larousse Gastronomique, 1st edition
- ↑ а б Pierre Larousse, Grand dictionnaire universel du XIXe siècle, 1872, s.v. gougère, хоча це може бути помилкою
- ↑ Noël Chomel, Dictionnaire Oeconomique: Contenant Divers Moyens D'Augmenter Son Bien, Et De Conserver Sa Santé Google Books [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Prudence Boissière, Dictionnaire analogique de la langue française: répertoire complet des mots par les idées et des idées par les mots, 1862 Google Books [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Frédéric Eugène Godefroy, Dictionnaire de l'ancienne langue française et de tous ses dialectes du ixe au xve siècle, 1885 Google Books [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Jean-Baptiste de La Curne, Dictionnaire historique de l'ancien langage françois, 1879 Google Books [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Trésor de la langue française, s.v. gougère